Як можна обґрунтувати або заперечити рекомендацію: «в україні спілкуватися з іноземцями українською мовою (звісно, якщо вони нею хоч трохи володіють), а за кордоном – мовою країни перебування»?

Дивлячись, з яким інозеземцем розмовляти. Якщо він приїхав просто побачити країну/місто, то розмовляти з ним на українській буде марно та нерозумно. Якщо той приїхав на навчання, можливо, він має вже деякі навички по розмові. Така сама ситуація, якщо ви приїхали у іншу країну ща туризмос, або навчанням

у якому б куточку землі не опинилася людина, рідний край вона не забуде ніколи. і, звичайно ж, у кожного з нас на батьківщині є улюблений куточок природи. це найкрасивіше місце, в якому можна побути наодинці з собою. для мене це ліс з невеликою річечкою. чому це місце так притягує? згадую зимові деньки, коли кружляє метелиця, дерева надягають розкішний білосніжний наряд, світить яскраве сонце. лісова стежка стає світлою і просторою, під ногами хрумтить сніг. як приємно побродити по такому лісу, помилуватися його красою, зануритися в свої мрії. прогулянка приводить на прекрасну галявину, де ми часто проводимо час з друзями. це мій улюблений затишний куточок.

добре тут побувати і влітку. ласкаве сонце, блакитне небо, зелена трава. а як прекрасно тут виглядає горобина! з весни до осені вона ошатна. кожен день ягоди на ній стають все яскравішими. а потім на лісовій галявині спалахують горобинові багаття. горять вони довго і опромінюють лісову галявину своєю яскравістю. на веселий бенкет прилітають сюди ватаги дроздів. хіба не приємно насолоджуватися красою такого куточка природи?

біля горобини здригається своїм листям осика. всі ми знаємо, що вона постійно тремтить, як тільки з'явиться хоч невеликий вітерець. тонкий довгий черешок, до якого кріпиться листова пластинка, сприяє такому стану дерева. вітер крутить листочки осики так, як захоче, тому вона і тремтить. дивовижне дерево! здається, що через його рух ліс просто оживає.

звичайно, в моєму улюбленому лісі можна знайти й інші чудові місця, але саме ця галявинка запам'яталася мені найбільше. кожен раз я буваю там з великим задоволенням. дуже важливо помітити красу рідної природи, вдивитися і побачити її таємниці.

Прислівя не знаю но знаю словаабракадабра  (лат. abracadabra – заклинання) – магічна формула, таємне  слово, замовляння; синонім безглуздя, нісенітниці, незрозумілого набору слів.

абсолютна теперішність  (лат. аbsolutus – необмежений) – те саме, що й  історична теперішність.

абсурд  (лат. аbsurdus -безглуздий) – безглузді твердження; вислови, позбавлені раціонального змісту. абсурд відрізняється від  нісенітниці: нісенітниця не істинна, проте не хибна, а абсурдний вислів осмислений і внаслідок своєї суперечності є хибним.

автентичний текст  (гр. authenticos – справжній) - достовірний текст певного автора.

автобіографія  (гp.  autos - сам, вiоs - життя, grapho – пишу) –  власний опис свого життя.

автонім  (гр. аutos – сам і onoma – ім’я) – справжнє ім’я автора, на противагу імені вигаданому – псевдоніму .

автор  (лат. аu(с)tor – створювач) – творець тексту, промови, наукового дослідження тощо.

автореферат  (гр. аutos – сам і лат. referre – допові) – короткий виклад автором змісту своєї наукової праці.

авторські слова –  1)  грам.: слова, з яких до тексту вводять пряму мову; 2) слова, що належать тільки певному автору і не підлягають змінам:   авторські слова тараса шевченка, авторські слова івана франка.

агіографія  (гр. hagios – священний і grapho - пишу) – різновид церковної літератури; оповідання про життя осіб, яких церква проголосила святими.

агітаційна промова  (лат. agitatio  –  спонукання до чогось) –  промова, що зосереджується на якому-небудь політичному питанні, ідеї, факті, містить заклик до певної діяльності й адресована до широких мас.

аграматизм  (від гр. аgrammatos – нерозбірливий) – порушення мовлення людини, що виявляється у неправильному використанні граматичних елементів і форм.

адаптація  (лат. adaptatio - пристосування) - пристосування тексту до можливостей сприймання читача.

адгортація  (лат. аdhortatio – ) – те саме, що й протропа.

акростих  (гр. akrostichos – крайній рядок) –  вipш-загадка,  в якому початкові букви рядків слово-вiдгадку: