Повідомлення про видатного оратора. тільки коротко, будь-ласка.

Найбільшим політичним оратором Давньої Греції був Демосфен (384 р. до н. е). Як свідчать сучасники, першу промову Демосфена публіка зустріла градом глузувань: гаркавість і слабкий від природи голос оратора не імпонували темпераментним афінянам. Але в цьому кволому на вид юнаку жив воістину могутній дух.

Афінський державний діяч і великий оратор стародавності Демосфен усе своє життя присвятив батьківщині і вмер у боротьбі за її волю. Він народився в Афінах у 384 р. до н.е. Батько його (якого також звали Демосфеном) був заможною людиною, мав майстерню зброї.

Коли хлопчику було сім років, умер батько, залишивши в спадщину майбутньому оратору і його п'ятилітній сестрі великий спадок.

Найвидатнішими вчителями красномовства тоді були Ісократ і Ісей. Ісократ мав школу красномовства, але Демосфен не міг відвідувати заняття, тому що плата за навчання була занадто високою. Тоді він звернувся до Ісея, у той час кращому адвокату по справах про спадщини.Демосфен пішов усередину храму, узяв шматок папірусу й перо, як би збираючись писати; потім підніс до рота перо і прикусив його, як він звичайне робив, коли обмірковував що-небудь, готуючись писати. В пері була закладена сильно діюча отрута, що Демосфен і проковтнув.

Переступивши поріг храму, він похитнувся й упав мертвим. Це відбулося 12 жовтня 322 року до н.е.

«Вільні! — крикнула я подругам, коли ми вибігали зі школи в останній день занять. — Вільні ціле літо!»

Тоді я ще погано розуміла значення слова «воля». Але вимовляти його було так приємно…

За всіх часів люди прагнули бути вільними. Вони звільнялися від рабства, від комплексів, від зобов’язань, від забобонів — від усього, що їх сковувало і заважало їм жити. За волю часто лилася кров. Людина відстоює свою волю із самого дитинства і до гробової дошки. Чому? Чому волі потрібно так багато жертв? Я ніколи не замислювалася над цими питаннями. Зате оперувала такими фразами: «Тату, ти заміряєшся на мою волю! Я не хочу мити посуд! Не хочу!» На що тато мені відповів: «Ні, не мити посуд — не означає бути вільним, а означає — бути ледачим. А от якби ти хотіла мити посуд, а я б тобі не дозволяв — це було б замахом на твою волю».

Я пішла на кухню і мовчки вимила посуд. «От тепер ти вільна! Можеш іти на дискотеку!» — сказав мені тато. «Так, — подумала я, — тепер я вільна. Ціною почервонілих від холодної води рук. Адже гарячу відключили». І тоді я зрозуміла, що воля — це безперешкодний рух до своєї мети. У моєму випадку метою була дискотека, перешкодою — гора брудних тарілок і наказ тата: «Посуд помиєш — підеш на дискотеку!» Я усунула перешкоду і йду до мети. От вона, воля!

Але волю потрібно заслужити. Якби в житті не було перешкод, то воля не цінувалася б так високо. Слава Богові, у моєму житті немає ще істотних перешкод, інші я легко усуваю. Напевно, я вільна людина.

Борщ — одна з найпоширеніших перших страв української кухні. До його складу входить багато різноманітних продуктів.
Моя мама часто варить борщ, а я люблю гати і допомагати їй.
Перед приготуванням мама миє руки та одягає фартух. Спочатку вона готує бульйон. Дрібно нарубані кістки варить дві години, додає м'яса і продовжує варити до готовності. Зварене м'ясо нарізає порціями, а бульйон відціджує. Очищені і помиті буряки мама шаткує соломкою, солить, збризкує оцтом, змішує, кладе у каструлю, додає жиру, томатного соусу, цукру, тушкує до готовності. Потім злегка обсмажує на свинячому салі цибулю, моркву, петрушку. На кухні уже так смачно пахне, аж слинка тече.
У проціджений бульйон мати кладе нарізану дольками картоплю, доводить до кипіння, додає нарізану соломкою капусту і варить 10-15 хв. Після цього кидає в бульйон тушковані буряки, злегка підсмажує разом з цибулею нарізані свіжі помідори, гіркий і запашний перець, лавровий лист, підсмажене і розведене водою борошно. Потім дає 5 хвилин покипіти, заправляє товченим часником, доводить до кипіння і дає настоятись 10 хвилин.
Нарешті борщ готовий. Настає обід. Подаючи борщ на стіл, мама у кожну тарілку кладе шматочок вареного м'яса, сметани і посипає зеленню петрушки і кропу.
Сім'я із задоволенням смакує улюблену страву. Який смачний борщ!