найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це мова…рідна українська мова! “
в ній мудрість і пам’ять тисячоліть. у ній щирість, радощі й печаль народу, його труд і піт, кров і сміх. запашна, співуча, гнучка, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася й наша україна. проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце. а основою, джерелом культури є мова. і той, хто не знає української мови або цурається її, прирікає себе на злиденність душі. у всі віки, у всі часи, на всіх перехрестях історії українська мова була тим скарбом народу, який нічим не можна замінити. українська мова – це серце нації, а нація має своє обличчя, свій характер,свою культуру, мораль, честь і гідність, свої святощі, своє минуле, теперішнє і майбутнє.
україна та її культура радіють своєму відродженню. тисячі українців пройшли через сталінські репресії, а особливо каральний меч тоталітарного режиму вдарив по інтелігенції – поетах і письменниках, вчених та і простого люду. їх переслідували за вільнодумство й любов до рідної землі і коханої української мови. серед тих хто віддав своє життя за незалежність україни, за рідну українську мову був і василь стус. в ім’я майбутньої україни і вільного розвитку її мови терпіли знущання і стратили життя “на соловках, магаданах, у сибірах” багато наших співвітчизників, наших українських людей …ці люди були патріотами своєї землі, народу, захисниками української мови – м.семенко, м.зеров, є.плужник, м.куліш, в.підмогильний та багато інших…
своїм ідеям, релігії, яку обрали, вони служили до кінця. дуже прикро стає, коли доводиться бачити зневажливе ставлення до рідної української мови. серед людей панує збіднений жаргон російської мови, часто чується лайка, а це є одним із свідчень духовної кризи суспільства. проте душа щемить і боляче від того, що зневажають українську мову ті покручі, що говорять “суржиком”, кому байдужий статус української мови, хто ладен забути своє рідне у бездумній гонитві за західним зразком: “хай хоч гірше – аби інше”.
незнання історії україни, народних традицій і обрядів, погане або ніяке володіння українською мовою – ось те підґрунтя, на якому проростають паростки національного нігілізму. і сьогодні багато хто з пересічних громадян (та і серед високих посадовців) на догоду чиновникам різного рангу, заради власного благополуччя поспішили зрадити україну, рідне слово, українську мову, свою людську гідність, слухняно виконуючи вказівки та сценарій кремля…
тому ми надто завинили перед українською мовою, нам треба, “як парость виноградної лози”, її шанувати. думаю ще не пізно попросити пробачення у української мови. вона як мати, простить своїх “заблуканих ” дітей.
у всіх цивілізованих країнах державну мову шанують, поважають і всіляко сприяють її розвитку! а що можемо ми, українці, зробити для того, щоб наша українська мова стала такою ж шанованою, як інші державні мови в більшості країн світу?
, насамперед слід українську мову захищати від ерозії, а духовну культуру людини – від обміління. захищаючи сьогодні українську мову, ми беремо під захист свободу думки, вільний доступ до живої скарбниці нашої пам’яті. дбати про українську державну мову – це справа совісті сучасної людини. і доти, доки ми зневажатимемо себе(бо зневага до своєї державної мови – це зневага до себе), доти в нас житиме психологія не господаря, а наймита і принцип “моя хата скраю – нічого не знаю”, годі сподіватися, що відбудуться зміни на краще.
Карева Даниил1537
16.05.2023
Щодня ми вживаємо велику кількість різноманітних продуктів харчування, не замислюючись, однак, про те, що вони мають не тільки особливу поживну цінність, а ще й корисні властивості. про користь овочів і фруктів починають твердити нам в школі, розпові про правильне і здорове харчування.але не завжди ми дотримуємося навіть елементарних правил, а потім дивуємося - звідки беруться хвороби та різні проблеми у вигляді зайвої ваги або інших неприємностей. корисні властивості овочів і фруктів відомі досить давно. кожен вживається в їжу продукт може приносити організму як користь так і шкоду. визначити значення і користь різних продуктів у своєму житті і в харчуванні має кожна людина.безсумнівно, вам відомо про шкоду жирної, гострої, надмірно солоної їжі, і ви обмежуєте її споживання.
Apresov
16.05.2023
Всем сердцем любит кузнец прекрасную Оксану. Но девушка поставила ему условие: "Достань, кузнец, царицыны черевички, выйду за тебя замуж". Ради любимой он готов на все, чего бы ему это ни стоило. Готов совершить даже невозможное. Какие бы испытания ни подстерегали героя, какой бы трудной ни была предстоящая борьба с враждебными силами, он относится к опасностям без страха. Хитрый черт пытается соблазнить юношу, обещая ему руку милой Оксаны, если тот отдаст душу. Но Вакула не только с легкостью побеждает своего искусителя, но и заставляет его служить себе. И даже попав во дворец всемогущей императрицы, юноша сохраняет чувство собственного достоинства и выходит победителем.
Добыв черевички, кузнец спокойно возвращается домой, к обычной трудовой жизни. Его нисколько не прельстили фальшивый блеск и богатство столицы, он и не думает завидовать разодетым придворным и даже самому Потемкину. Всему этому он предпочитает привычную, мирную и независимую жизнь. С чувством выполненного долга и уверенностью, что теперь ему доступно то, о чем он так долго мечтал, приходит он просить руки Оксаны. И получает согласие.
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Скласти твір на тему "українська мова-колиска народу"
українська мова – це душа народу,
а український народ без мови не народ.
(в.сосюра).
найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це мова…рідна українська мова! “
в ній мудрість і пам’ять тисячоліть. у ній щирість, радощі й печаль народу, його труд і піт, кров і сміх. запашна, співуча, гнучка, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася й наша україна. проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце. а основою, джерелом культури є мова. і той, хто не знає української мови або цурається її, прирікає себе на злиденність душі. у всі віки, у всі часи, на всіх перехрестях історії українська мова була тим скарбом народу, який нічим не можна замінити. українська мова – це серце нації, а нація має своє обличчя, свій характер,свою культуру, мораль, честь і гідність, свої святощі, своє минуле, теперішнє і майбутнє.
україна та її культура радіють своєму відродженню. тисячі українців пройшли через сталінські репресії, а особливо каральний меч тоталітарного режиму вдарив по інтелігенції – поетах і письменниках, вчених та і простого люду. їх переслідували за вільнодумство й любов до рідної землі і коханої української мови. серед тих хто віддав своє життя за незалежність україни, за рідну українську мову був і василь стус. в ім’я майбутньої україни і вільного розвитку її мови терпіли знущання і стратили життя “на соловках, магаданах, у сибірах” багато наших співвітчизників, наших українських людей …ці люди були патріотами своєї землі, народу, захисниками української мови – м.семенко, м.зеров, є.плужник, м.куліш, в.підмогильний та багато інших…
своїм ідеям, релігії, яку обрали, вони служили до кінця. дуже прикро стає, коли доводиться бачити зневажливе ставлення до рідної української мови. серед людей панує збіднений жаргон російської мови, часто чується лайка, а це є одним із свідчень духовної кризи суспільства. проте душа щемить і боляче від того, що зневажають українську мову ті покручі, що говорять “суржиком”, кому байдужий статус української мови, хто ладен забути своє рідне у бездумній гонитві за західним зразком: “хай хоч гірше – аби інше”.
незнання історії україни, народних традицій і обрядів, погане або ніяке володіння українською мовою – ось те підґрунтя, на якому проростають паростки національного нігілізму. і сьогодні багато хто з пересічних громадян (та і серед високих посадовців) на догоду чиновникам різного рангу, заради власного благополуччя поспішили зрадити україну, рідне слово, українську мову, свою людську гідність, слухняно виконуючи вказівки та сценарій кремля…
тому ми надто завинили перед українською мовою, нам треба, “як парость виноградної лози”, її шанувати. думаю ще не пізно попросити пробачення у української мови. вона як мати, простить своїх “заблуканих ” дітей.
у всіх цивілізованих країнах державну мову шанують, поважають і всіляко сприяють її розвитку! а що можемо ми, українці, зробити для того, щоб наша українська мова стала такою ж шанованою, як інші державні мови в більшості країн світу?
, насамперед слід українську мову захищати від ерозії, а духовну культуру людини – від обміління. захищаючи сьогодні українську мову, ми беремо під захист свободу думки, вільний доступ до живої скарбниці нашої пам’яті. дбати про українську державну мову – це справа совісті сучасної людини. і доти, доки ми зневажатимемо себе(бо зневага до своєї державної мови – це зневага до себе), доти в нас житиме психологія не господаря, а наймита і принцип “моя хата скраю – нічого не знаю”, годі сподіватися, що відбудуться зміни на краще.