Розділові знаки сонце освітлювало вершини дерев котрі вже пожовтіли під свіжим диханням осені

Сонце освітлювало вершини дерев, котрі вже пожовтіли під свіжим диханням осені.

Scientific and technological progress

It's difficult to overestimate the role of science and technology in our life. They accelerate the development of civilization and help us in our co-operation with nature. Scientists investigate the laws of the universe, discover the secrets of nature, and apply their knowledge in practice improving the life of people. Let's compare our life nowadays with the life of people at the beginning of the 20th century. It has changed beyond recognition. Our ancestors hadn't the slightest idea of the trivial things created by the scientific progress that we use in our everyday life. I mean refrigerators, TV sets, computers, microwave ovens, radio telephones, what not. They would seem miracles to them that made our life easy, comfortable and pleasant. On the other hand, the great inventions of the beginning of the 20th century, I mean radio, airplanes, combustion and jet engines have become usual things and we can't imagine our life without them. A century is a long period for scientific and technological progress, as it's rather rapid. Millions of investigations the endless number of outstanding discoveries have been made. Our century has had several names that were connected with a certain era in science and technology. At first it was called the atomic age due to the discovery of the splitting of the atom. Then it became the age of the conquest of space when for the first time in the history of mankind a man overcame the gravity and entered the Universe. And now we live in the information era when the computer network embraces the globe and connects not only the countries and space stations but a lot of people all over the world. All these things prove the power and the greatest progressive role of science in our life. But every medal has its reverse. And the rapid scientific progress has aroused a number of problems that are a matter of our great concern

Чи взагалі людина так влаштована? Вона весь час просить: дай, Боже; дай, земле; дай, дай, дай...

А чи достойні ми, люди, щоб нам щось давати? Чи з користю ми використовуємо те, чим нас щедро обдарувала природа? Можливо, ми самі повинні їй щось дати? Або, принаймні, зберегти? Ось які питання людина повинна поставити перед собою. Але відповідь, швидше за все, буде невтішною. 

Небагато хто з нас може похвалитися тим, що насадив багато плодових дерев, виростив сад на пустирищі. Або створив на радість іншим квітник у дворі багатоповерхівки. Або вийшов на вулицю та поприбирав там сміття, сам, просто за покликом душі? 

Але багато хто, навіть з тих, хто присягається у любові до природи, залишить у лісі сміття після пікніка; викине пластиковий пакет у воду річки чи озера, не донесе до урни обгортку від цукерки, недопалок сигарети... Натомість ми вирубуємо ліси з метою наживи, знищуємо лісові квіти, забруднюємо водоймища. 

Ми будемо просити здоров"я у землі, але самі нічого для цього не зробимо: не припинимо зловживати алкоголем, не кинемо палити, не пересядемо з автомобіля на велосипед. 

Земле наша, дай здоров"я тим, хто любить тебе по-справжньому, хто служить тобі вірою та правдою, має чисті помисли, прикрашає тебе і зберігає  у чистоті та незайманості.