Твір на півтори сторінки "випадок що змінив моє життя"

Якось теплим вересневим днем ми з друзями ходили до лісу. Припікало гаряче сонечко. Над нами світилося прозоре й чисте блакитне небо. Від подиху легенького вітерця шелестіло жовтогаряче листя.

Ліс стояв урочистий. Сонячні промінці падали на листя, створюючи гармонійну й святкову атмосферу.

Ми дуже старанно шукали грибів, але не знайшли їх. Мабуть, з причини того, що довго не було дощу й земля потріскалася та пересохла.

Скоро ми натрапили на кущі, які рясніли горіхами. Ми взялися збирати горіхи зі справжнім завзяттям. На жаль, ми не помітили, що за лісом причаїлася небезпека.

Страшний вітер налетів зненацька. Дерева захиталися. Вогняна сліпуча блискавка розітнула хмари. Ми розгубилися: бігти додому далеко, а лишатися в лісі небезпечно. Дощ полився, як із відра. Вітер шаленів у верхівках дерев. Здавалося, що майже останній осінній грозі не буде кінця.

Ми дочекалися. Вітер вгамувався. Дощ ущух. Ми були мокрі до останньої нитки. Зате як радісно було нам іти по розмоклій землі, несучи повні кошики справжніх лісових горіхів.

(если постараешься то війдет на 1,5 страницы)

- Леди и дорогуши~, добро в МТТ НОВОСТИ! Сейчас наш корреспондент - Фриск, расскажет нам о том что нашёл! И так, дорогуша, даю слово тебе.
- А.. *Вы нашли баскетбольный мяч*
- О, Дорогуша, ты нашла мяч от МТТ! С этим мячем играть незьзя! Это особый-декоративный-брендовый мяч от МТТ поиши ещё.
- *Вы нашли собаку*
- О, УЖАС. ЭТО - СОБАКА! БЕГИ ОТ НЕЁ! ОНА НЕ БРЕНД МТТ!
- *Вы нашли сценарий игры Undertale*
- Кажется, ты нашла сценарий моего старого фильма. Расскажешь об этом?
- Да.
- ТЫ НАШЛА СЦЕНАРИЙ! Ой, подожди-ка. Это НЕ сценатий! ЭТО - БОМБА! О, боже, похоже, всё в этой комнате БОМБА! Та собака - БОМБА! Тот стакан воды - БОМБА! Даже мои слова - *БУХ* *БУХ*!
ЕСЛИ ТЫ НЕ ОБЕЗВРЕДИШЬ ЭТИ БОМБЫ, ТО ЭТА БОЛЬШАЯ БОМБА ВЗОРВЁТ ТЕБЯ!
- ...*HEELL*
- Удачи.

(Типо, как отсылка к одной игре. И ДАЖЕ НЕ ДУМАЙ ЭТО СЕБЕ ПИСАТЬ! Я просто не удержалась... Сорян. -w-)

Мало хто з нас може сказати, що любить вітер. В думках одразу зринають картини холодної та вогкої днини. Вітер здуває з дерев останнє пожовкле листя, а дощ барабанить по стріхах та карнизах. Або навіть гірше, коли взимку люта хурделиця замітає дома и дороги. Небо стає сіро-білим і ледь-ледь проступають в такій хуртовини силуети будівель. У такі дні мрієш лише про домашній затишок. Прийшовши додому, ти загортаєшся в теплу ковдру и випиваєш чашку гарячого чаю. Приємне тепло загріває та заколисує. А холодна буря за вікном вже десь далеко та не бентежить.

Але вітер буває й іншим. У спекотний  душний день немає нічого кращого за легкий повів вітру. Він приносить довгоочікувану прохолоду. А згадаймо свіжість солонуватого морського бризу. Одразу уявляєш сонячний день на пляжі та далекі крики чайок. Вітер колише морську воду, і вона б’ється об берег пінними хвилями. В степу вітер носить по землі перекотиполе и гне додолу високі трави. Він розповсюджує навкруги духмяний аромат степових рослин.

Вітер – мінливий. Буває теплим і холодним, свіжим та порошним. То він сильний і безжальний, то лагідний та добрий. Він все змінює, переносить з місця на місце. Вітер ніколи не зупиняється. Він великий мандрівник. Завжди подорожує далекими далями. Він знає всі дороги,але навіть вони йому не потрібні. Він міг би розкрити всі загадки та секрети, передати найдивніші аромати. Але вітер до нас байдужий, тому назавжди збереже свої таємниці.