Записати речення, вставляючи пропущені букви, розкриваючи дужки та розставляючи розділові знаки. підкресліть головні і другорядні члени реченн . побудувати його структурну схему. надписати над кожним словом , якою частиною мови воно є. настає літо і розлившись (не) стримною повінню хату затоплює зелень здіймаються (темно) зелені хвилі й ється витка квасоля пливуть задумливо погойдуючись (ясно) чолі соняшники дуже потрібно, наперід дякую

Настає літо і, розлившись нестримною повінню, хату затоплює зелень, здіймаються темно-зелені хвилі кукурудзи й водоспадами ллється витка квасоля, пливуть, задумливо погойдуючись, ясночолі соняшники.

Літо- іменник, підмет; настає- дієслово, присудок; розлившись нестримною повінню- означення, бо це зворот; хату- іменник, додаток; затоплює- дієслово, присудок; зелень- іменник, підмет; здіймаються- дієслово, присудок; темно-зелені- прикметник, означення; хвилі- іменник, підмет; кукурудзи- іменник, додаток; й- сполучник; водоспадами- іменник, обставина; ллється- дієслово, присудок; витка- прикметник, означення; квасоля- іменник, підмет; пливуть- дієслово, присудок; задумливо погойдуючись- означення, бо це зворот; ясночолі- прикметник, означення; соняшники- іменник, підмет.

Настає літо, і розлившись нестримною повінню, хату затоплює зелень. Здіймаються темно-зелені хвилі кукурудзи, й водоспадами ллється витка квасоля. Пливуть задумливо погойдуючись ясночолі соняшники.

«Хліб — усьому голова, — так кажуть у нас. Хлібом клянуться, як ім’ям матері, Батьківщини. Тому що хліб — це життя, він вічний, як мати, як Батьківщина.
Людина вирощує хліб. А хліб вирощує людину. Виховує і перевіряє її на зрілість та мужність. І це також вічне, як світ. Хліб не можна замінити нічим. Старі люди люблять казати; «Хліб — це святе». Мабуть, тому, що були на їхньому віці роки, коли було слово «хліб», але не було самого хліба. І ще, мабуть для того, щоб ми, виходячи в світ, раз і назавжди прониклися трепетом до тих рук, що виростили та випекли цей високий та м’який хліб. Він може навчити всіх нас шанувати працю та мирне безхмарне небо над головою.
Хліб — це багатство нашої країни. І його треба берегти і шанувати. Адже так приємно бачити на своєму столі високу, запашну паляницю. В хорошій родині хліб ніколи не буде черствіти. Але є люди, які не поважають хліб, викидають його, коли він зачерствіє. Вони не поважають той довгий шлях, який пройшов хліб, перш, ніж потрапити до столу, ту тяжку працю, що вкладена в нього, саму людину. Тож бережіть хліб — мірило нашої вихованості, опору нашої духовності. 

Відповідь:

Епіфора  

Уривок вірша Надії Кир'ян

-У тебе задовгі руки,- сказав Прокруст,-

Відрубаємо — і ти будеш щасливий.

— У тебе задовгі ноги, — сказав Прокруст, —  

Відрубаємо — і ти будеш щасливий.  

— У тебе задовгі вуха, — сказав Прокруст, —

Відрубаємо — і ти будеш щасливий.

— У тебе задовгий язик, — сказав Прокруст, —

Відрубаємо — і ти будеш щасливий

Анафора

Твір Василя Герасим'юка

Хоч раз.

Хоч раз ти повинен відчути

Як тяжко рветься на цій землі

Древнє чоловіче коло,

Як тяжко зчеплені чоловічі руки,

Як тяжко почати і зупинити  

Цей танець.

Хоч раз

Ти стань у це найтісніше коло,

Обхопивши руками плечі двох побратимів,

Мертво стиснувши долоні інших,

І тоді в заповітному колі

Ти протанцюєш під безоднею неба

Із криком по-звіриному протяжним.

Щоб не випасти із цього грішного світу,

Хоч раз  

Тавтологія

Ожиємо, брати, ожиєм (І. Франко).        

   

Все, що знала)