Діалог між стареньким дідусем і його унуком семикласником, який прийшов навідати його.він приніс ліки, нові окуляри, запас харчів на тиждень , улюблений журнал.мета хлопчика дізнатися про його стан здоров'я .вживати : мені бракувало, мені лихоманило, не пилося, не їлося , не спалося, не лежалося.будь ласка швидко!

- привіт дідусю, мені тебе бракуало як ти себе почуваеш?
- Привіт онуку, мені теж, не пилося, не їлося, не спалося, не лежалося, я дуже переживав за тебе
- я преніс тут тобі пару речей
- а ну показуй скоріше, мені дуже цікаво!
-я приніс тобі ліки які ти просив
- ой це дуже добре велике дякую
- але це ще не все
- справді?
- так! Дивись які я гарні окуляри тобі купив, а все для того щоб ти зміг прочитати новий випуск твого улюбленого журналу який я теж тобі придбав
- я дуже тобі дякую мені дуже приємно! Не хочешь щось поїсти?
- ні дякую, доречі я тобі ще купив харчів на тиждень, все як ти полюбляешь.
- Я дуже сильно тобі вдячний, ти мене дуже сильно балуєшь. Приходь жо мене частіше буду тебе з нетерпінням чекати.

Недарма вважається, що праця облагороджує людину. Адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. Уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. ЇЇ рухи красиві та відточені, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. Отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я гаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини.
Моя мама  дуже любить вишивати. Раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. Зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. Хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. Мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. Вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. Голка в маминих руках просто літає! Мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. Зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. В неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. Час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. У цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми.
Коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. Мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. Та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. Тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.

За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (П. Мирний).І ніхто того не чує, не знає, не бачить, опріч Марка маленького (Т.Шевченко).Крім цих прапорів, на довгому держалні маяв ще білий прапор (С. Скляренко).Він пригостив яблуками всіх дітей, які були в дворі, і дорослих, не виключаючи й самого Степана (В. Шевчук). Тільки на відміну від козака, що не може обійтися без товариства, ворожбитові потрібна самот ність, тиша і спокій (В. Рутківський). Ні небо, ні земля ніколи, навіть у снах, не покидають людини. (М.Стельмах.) 

ток 6