Скласти діалог між індюком і куркою

Коко привіт курко
Привіт індиче

Привiт курко
привiт iндиче
чому ти такий надутий як куля.
Поганий настрiй а що
еге ж я знаю чому.
Ну чому ж ?
А тому що ви зi страусом змагалися хто швидший , а ты програв
Еее курко-чабатурко тiльки не бовкай нiкому про це
Вже пiзно
Це ще чому?
А тому що вже вся ферма знаэ про цэ

Кожному відкрита дорога до знань. Всі повинні гарно вчитися щоб досягти великих результатів у подальшому житті. 
 Кожен школяр має гарно вчитися, любити школу, старатися і навіть якщо щось не вдається, все одно йти до своєї мети.
 Найбільшу користь суспільству приносить людина, яка багато знає та вміє. Така людина може влаштувати собі гарну професію, допомагати іншим, і просто жити без біди. А якщо людина буде відноситися як не будь, до школи, до інших, до знань, то ця людина не досягне нічого, і буде жити скоріше погано ніж добре.

Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ. 

Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині. 

Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом. 

Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть. 

У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.