Складіть автобіографію та службову записку. розкажіть про призначення цих документів. назвіть реквізити.

Автобіографія – це документ, у якому особа власноручно в

хронологічному порядку подає стислий опис свого життя і діяльності.

Документ має незначний рівень стандартизації. Виклад іде від імені

першої особи в хронологічному порядку, є вичерпним, але лаконічним.

Кожне важливе нове повідомлення починають писати з абзацу.

Автобіографія має такі основні реквізити:

1. Назва документа.

2. Текст, у якому зазначається:

- прізвище, ім’я, по батькові (в називному відмінку однини);

- дата народження: число, місяць (словом), рік;

- місце народження: село, селище, місто (в називному відмінку),

район (у родовому відмінкові), край, країна (якщо за межами України) (в

називному відмінку). Всі дані про місце народження пишуть так, як вони

зазначені у свідоцтві про народження;  

244

- відомості про освіту: повне найменування навчальних закладів (як

вони називалися на час навчання), назви отриманих спеціальностей так, як

зазначено в дипломі;

- відомості про трудову діяльність (час праці, повне найменування

місць роботи та посад у хронологічній послідовності);

- короткі відомості про склад сім’ї (батько, мати, сестри, брати,

дружина, чоловік, діти – прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, місце

роботи, навчання, посада).

3. Дата укладання (ліворуч).

4. Підпис укладача (праворуч).

ответ:Осінь часто називають золотою. Чому, здогадатися неважко: листя на деревах із зеленого перефарбовується в різні відтінки золотого. Жовта охра, червона мідь, зеленувата латунь, коричнева бронза, блідо-жовте і оранжево-жовте золото — всі ці кольори насамперед нагадують про осінь. Подивишся на ліс, який весь пофарбований у такі відтінки, й мимоволі подумаєш: так, золота осінь. Це дуже красива пора, можливо, найкрасивіша в році. У всякому разі, багато художників особливо люблять писати саме осінні пейзажі. Ця тема дає їм найбагатший вибір фарб.

Скільки існував наш народ, стільки вкладав він свою мудрість у прислів’я та приказки. У них вся сила народного розуму, у них і заповіт нащадкам про те, як поводитись за життям і людьми, і розмірковування над важливими вічними питаннями. Знайомлячись із народними прислів’ями та приказками, я відзначив для себе, що вони зачіпають усі теми, які тільки можуть бути цікавими людині: є приказки про Батьківщину, про природу, про працю, про гроші, про здоров’я та хворобу, про добро і зло, життя та смерть, про родину. Не знайдеш і слів, щоб висловити всю глибину простої людської мудрості, яка прихована у таких коротких висловах! Мені сподобалися приказки та прислів’я, присвячені темі кохання. У них наших предків щодо цього вічного почуття, і норми народної моралі. Сила почуття і вічність справжнього кохання передано у таких прислів’ях: «Любов — не пожежа, займеться — не загасиш», або: «На любов і смак — товариш не всяк», «Не до чари, як хто кому не до пари». Висловлено у народній творчості і безкорисливість, щирість у почуттях: «Нехай борщ без сала, аби душа пристала», «Хоч у курені, аби до серця мені», «З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем». Читаючи художні твори, я часто дивувався з того, як вміло описує письменник красу дівчини, які епітети добирає, як влучно та поетично порівнює дівочу вроду з явищами природи. Тільки знайомлячись із народною творчістю, я зрозумів, що майже всі порівняння взяті саме з фольклору, а вже потім вони пішли мандрувати сторінками художніх творів. «Дівчина, як калина, як ясна зоря», «Красива, хоч з лиця воду пий», — все це взято з безмежної поетичної народної творчості. Багато створено прислів’їв та приказок і про працю, навчання: «На дерево дивись, як родить, а на чоловіка — як робить», або ще; «Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом». Сказав наш народ і про навчання, про мудрість: «Мудрий не есе каже, що знає, а дурний не все знає, що каже». Мені дуже сподобався цей влучний та іронічний вислів! Я вважаю, що кожному з нас треба цікавитись народними прислів’ями та приказками, бо вони роблять наше мовлення виразнішим, а самі є справжнього скарбницею мудрості. Запам’ятаймо ж їх на все життя, бо не на користь книжку читать, коли лише вершки хапать!