Чим складений дієслівний присудок відрізняється від складеного і іть, швидко, будь !

Дієсловом і дієприслівником чи дієприкметником..

сьогодні слово "духовність" згадують дуже часто, але, мабуть, не всі розуміють, його значення. одні вважають, що духовність — це розумність. інші — що це щось церковне.

наше життя - це терен, котрий обплітає нас, болю. хтось бореться з ним, а хтось - опускає руки. ті, хто зламався, не змогли витримати тягар проблем, що звалилися на них дощем, що ранить кожною краплиною, починають закриватися або знущатися над іншими, показуючи свою силу. я думаю, що грубість - це ознака слабкості   людини,   котра не змогла протистояти водоспаду життєвих обставин.   серед моїх ровесників є багато таких, які намагаються утвердитися у житті за рахунок зверхності,зневаги інших, грубості, своєї невихованості. не розуміючи простих істин співжиття в   колективі,   такі люди викликають   осуд і ніколи   не   стануть   лідерами. ніхто   не хоче мати   справу з   грубіяном.   від нього   відвертаються   на вулиці,   а також в громадських місцях. грубість ніколи не була окрасою людини.  

також, дуже невиховано висловлювати свою думку категорично, в різких висловах. лаятися на тих, хто не поділяє цю думку. думаю, що нам усім не потрібно стояти осторонь грубості і невихованості, а боротися з ними. тому кажуть: перед грубістю зачиняються двері й закриваються серця. тому, якщо хочеш, щоб з тобою охоче спілкувалися, треба бути чемним і ввічливим.  

Я живу у маленькій хатині зі своєю сім’єю. Нас у сім’ї троє -
це я, мама і тато. Живемо ми неподалік від великого парку.
Якось мені захотілося піти на прогулянку. Надворі було літо, я пішла до парку і цілий день провела там. Я довго блукала парком і не помітила, як минає час. Раптом настав вечір, мені стало страшно. Тут мені почувся якийсь дивний звук. Я не могла зрозуміти, звідки він лунав, але мені здалося, що то і був сам Вечір, він ніби вітав мене і застерігав, що вже пізно і час іти до дому, бо батьки будуть хвилюватися та шукати мене. Я стала озиратися, намагаючись знайти, звідки лунає звук. Я побачила дерево, а на ньому – птаха. Виявилося, що це просто сова. Вона була велика, а її очі дивилися прямо на мене, наче вона до мене зверталася. Я швидко побігла додому. На цьому і закінчилася моя зустріч із Вечером.