Правильно утворені всі форми дієприкметників у рядку а)витоптаний, , зшитий б)загрубівший, замерший, доручивший в)поклавший, промокший, засумувавший г)стомившийся, почорнівший, пробудившийся.

Правильно утворені всі форми дієприкметників у рядку  

А) витоптаний, напомаджений, зшитий

Ми живемо в світі, який сформувався за багатовікову історію розвитку народів різних країн, культур, мов. ми не можемо жити, не спілкуючись з іншими людьми. кожний народ використовує те, що придумали інші. якщо уважніше придивитись до слів, які ми вживаємо кожного дня, то виявиться, що багато з них прийшли до нас з інших мов, тобто мають іншомовне походження. я спеціально знайшов "словник іншомовних слів" і перегорнув його. і що ви гадаєте? просто у власній квартирі я знайшов безліч предметів, до яких ми звикли і навіть назви яких нам рідними. але ж слова "телевізор" і "телефон" мають грецьке і латинське походження: tele (з грецької) означає "далеко", "далекий", video (з латинської) — "здатність бачити", phone (з грецької) — звук. магнітофон — від грецького magnetis — магніт і phone. у кожній квартирі є диван, а слово це персидського походження. у мене, наприклад, є акваріум, це слово прийшло з латинської мови і означає "водоймище". а ще помідор, каструля, термос, папір. якщо звернути увагу на слова, якими ми користуємось в школі, то побачимо, шо тут теж іншомовні слова відіграють головну роль. більшість назв предметів (біологія, зоологія, ботаніка, ія, ія, література) мають іншомовне походження. наприклад, bio — (з грецької) — життя, logos — поняття, вчення, geo — земля, grapho — пишу, ія — землеміряння, ботаніка (від botane — трава, рослина) — наука про рослини, зоологія (від toon — тварина) — наука про тварин. слово "література" прийшло з латинської мови (від litem — буква). завдяки телебаченню, радіо, а зараз ще й інтернету (слово ійського походження) зв'язки між людьми і мовами поширюються, до нас приходять дедалі нові слова, що відображають факти сучасного життя. 

Не давно я прочитав комедію Тараса Григоровича Шевченка “Сон” “У всякого своя доля”. У цому творі я хочу поділитися з вами о моїх враження отриманих після прочитання цієї комедії.
Перше що вразило мене-це епіграф поеми, в якому автор розкриває головну ідею твору: довести до читача правду про країну зла та насильства. На самому початку автор іронічно змальовує людей, які населяли країну і розповідає про їхню працю в таких рядках: “той мурує-той руйнує”. Сюжет поеми складається з 3-х картин в яких автор по черзі описує Україну, Сибір та столицю Російської імперії Санкт-Петербург. В першій картині автор дуже вдало змальовує рідні пейзажі та схід сонця в безтурботних тонах. Але раптом як грім серед ясного неба автор придивляється та баче: як під тином лежить опухла від голоду дитина, що не все так гарно на рідній земл,і що люди потерпають від експлуатації на панщині, мруть від голоду, тяжких хвороб. Ось що вражає в цій картині вдало змальований поетом пейзаж та страшні муки рідного народу на його красивій землі.
Друга картина-це політ над вічною мерзлотою Сибіром. Тут автор також доносить до читача пейзаж, але зимовий. Далі герой комедії чує, як затріщали кайдани і як тяжко людям у неволі. Тут герой бачить не тільки злочинців, але й на думку автора, чесних і справедливих людей, одним словом цвіт нації. Ця картина ще страшніша за попередню, бо тут герой зрозумів до чого дійшов уряд зібравши всіх неугодних у тісній могилі. Далі герой ставить запитання: а за що народ терпить такі муки, і обвинувачує в цьому царя. Далі автор рішуче закликає боротися проти царату. Ось чим вразила мене ця частина, рішучістю автора та його закликами боротьби проти гнобителів.
Третя картина, як і попередні починаються з пейзажу, але на цей раз вже міського. Автор описує російські міста. Коли герой потрапляє в столицю імперії то зустрічає свого земляка дрібного чиновника, який своєї рідної мови відцурався та чужої не навчився. Тут автор називає цього чоловіка мерзенним каламарем і описує його, як втратившого національну свідомість та гідність. Потім герой потрапляє до палацу царя і викрикує: “Ось де рай!”. Потім автор вдало змальовує панів, називаючи їх пикатими. Пузатими. Потім автор описує царське подружжя застосовуючи при цьому різні художні засоби. І вкінці автор доходить висновку що цар це не цар без тюрми народів-Сибіру, без своєї челяді, та чиновників. Ця частина дуже вражає сатиричними описами царату та чиновників.
Ця сатирична поема дуже вдало поєднала в собі опис страждань простого народу, який не прокладаючи сил тяжко працює на своїй землі і водночас вмирає з голоду, та райське життя панів, які живуть собі безтурботно в розкоші та достатку.