Твир опис пори року зима 7-8 речень на украинском

Зима — це дивовижний час року. З настанням зими приходять холоди, все на вулиці вкривається білим, чистим, пухнастим снігом, наче всю землю огортає біла ковдра.

Коли я дивлюся в своє вікно, бачу снігові замети та дітей, що катаються на гірці. Деякі з них грають в сніжки й ліплять снігову бабу. Але все частіше з настанням зими я став бачити незадоволених людей, які ховаються під капюшон чи закутують шарф найсильніше, щоб, напевно, не замерзнути на холоді.

Я дуже люблю зиму, не дивлячись на холоди. Взимку можна кататися на санчатах, на ковзанах, грати в сніжки, ліпити сніговиків чи снігових баб. Звичайно, не можна забувати й про Новий рік, адже це чарівне свято, яке буває лише раз на рік.

    природа – це наш дім, у якому, як і у нашому помешканні, ми повинні зберігати чистоту. кожна людина має усвідомлювати необхідність збереження природи. це нам потурбуватись про майбутнє нашої планети, знайти шляхи вирішення багатьох екологічних проблем.        природа – це спільне надбання усіх націй, тому її чистота залежить лише від кожного із нас. лише ми самі можемо створити собі безпечне майбуття. земля не прощає байдужості, вона відплачує за нашу ість різноманітними екологічними катастрофами, які негативно впливають на здоров’я кожної людини на планеті.        людська недобросовісність – найбільша проблема у взаємодії живих істот із природою. єдина можливість відновити здоров’я нашої планети полягає у правильному духовному вихованні батьків своїх дітей, в справді сумлінному ставленні до власних потреб, усвідомленні загальнолюдських проблем кожною особистістю.        земля горда, тому зневажливого ставлення до себе не прощає. не любить байдужих. але я вірю, що відродиться у людських душах правильне ставлення до природи і кожен із нас стане цінувати те, що має наша планета. адже чимало у нас ще людей, які люблять землю і вміють на ній працюватирекомендації до виконання: кожен з нас хоч раз зустрічався із людською істю у бік природи. тому один із абзаців можна присвятити роздумам над тим випадком, який мав місце у вашому житті (хтось не доніс пляшку до сміття, або ви брали участь у волонтерському прибиранні міста).

Земля – це наш рідний дім. Тому зв’язок людини з природою, безумовно, особливий. На цій землі зросли наші прадіди й діди, батьки, брати та сестри. Це наше багатство, яке століттями оберігали й боронили. Тоді розуміли, що на любов земля обов’язково відповість взаємністю. Та за вікном двадцять перше століття – час нанотехнологій і кам’яних джунглів. З приходом таких змін у природі втратилася певна рівновага. Людина відчула себе хазяїном, паном і навіть володарем Всесвіту. Вона знає, що добре, а що погано. Проте не все так просто. На порозі стала екологічна катастрофа. Забруднення водойм, вирубка лісів, викиди токсичних речовин у повітря – це найменший перелік проблем, які з року в рік накривають Землю. Безвідповідальність людей вражає. Вона вже призвела до Чорнобильської катастрофи. А що далі? Скалічена земля, скалічені долі. Куди не глянь – занедбані села, вирубки, болота на місцях, де колись протікали могутні ріки. Все змінилося. Люди поступово перетворюються в роботів. Усі живуть за принципом: моя хата з краю. Аби тільки не чіпали. А свою байдужість перед природою пояснюють постійною зайнятістю. Прикро, що обурюються тільки тоді, коли змінити нічого не можна, коли вже край. Але невже не видно, як природа просить про до Вона хоче дарувати нам свою любов, ніжність, тепло. Вона хоче знову усміхатися на повні груди і не відкашлювати шкідливі речовини. Невже потрібно знищити, щоб потім знову довелося відроджувати? Треба почати зміни з себе, з кожного. Варто переглянути своє ставлення до матінки-землі, бо іншого такого шансу вона нам не дасть.