Скласти 3 речення з іменником родового та кличного відмінків

Матусю,чи не бачила ти мого ведмедика. Петрику,в тебе знову немає ручки! Гей чоловіче, куди ти дівчино усіх баранів?!

Святу можна радіти, його можна ігнорувати, або використовувати як привід для пиятики чи весняно-польових робіт на природі. А можна й просто подарувати сусідові. Ну чого б це не віддати 9 травня росіянам? Хай забирають собі День Перемоги, а ми разом з усією Європою святкуватимемо день її визволення 8 травня…

Однак чи варто приносити в жертву європеїзації Перемогу, за яку Україна сплатила страшну багатомільйонну ціну? Українською кров’ю политі сталінградські кургани, дніпровські кручі, карпатські ліси і європейські поля. Чотири українські фронти дійшли до Берліну, Відня, Праги та Белграда. Та хіба тільки у цих чотирьох фронтах – в усіх частинах Червоної Армії служили мільйони українців! 

І чому при цих беззаперечних фактах наш народ замість того, щоб пишатися званням переможця, сьогодні повинен відчувати якісь комплекси і дарувати 9 травня Москві? Так, це свято – зі сльозами на очах. Але віддати право на Перемогу росіянам (чи ще комусь) означає відмовитися від великого позитиву у нашій історії, сповненій трагедіями і поразками.

Цей матеріал виник спонтанно – як природна захисна реакція на пропагандистські та піар-потуги, тому він може видаватися занадто емоційним. Що ж, краще вже так, ніж знову змовчати. В тексті кілька разів зустрічається слово "ми" - йдеться про спільноту авторів та їхніх знайомих, які приблизно з однаковою пошаною ставляться до Дня перемоги, чи не найпрекраснішого світського свята (ну, може ще 1 травня і 24 серпня можна порівняти).

Спершу спробуємо перекреслити ті кілька міфів, які так настирливо нам пропагують, ставлячи під запитання вартість нашої Перемоги 9-го. 

(1 абз<span class="_wysihtml5-temp-placeholder"></span>ац) У кожного своє бажання до читання. Хтось зовсім ніколи книжку самостійно не відкриє. Хтось не може навіть зупинитись.
(2 абзац) Я дуже люблю читати. В школі, вдома, у бабусі, в таборі... Я читаю книгу. Завдяки цьому маю словниковий запас слів, гарно вчуся, у меня гарна пам`ять... Тобто завдяки читанню я розвиваюсь. Деякі діти думають, що якщо не читати домашнє завдання, то не отримують двійки, але це не правда! На уроці зразу видно, що не читав або не читала. У мене завжди гарні оцінки.
(3 абзац) Ось чому я люблю читати. А ти любиш читати?