Уявіть себе письменником-фантастом. розкажіть, яким буде ваше место (село) чи школа через сто років. використовуйте дієслова у формі майбутнього часу. ​

ответ:

якою я уявляю школу майбутнього? я б хотіла щоб школа майбутнього виглядала ось так: велика, де вчителя комп'ютери, а діти тобто учні будуть вчитися тільки за компютерами і не будуть носити ані зошитів, ані підручників, ані ручок.до школи будуть тільки возити на автобусі,а д/з зовсім не будуть задавати.ось би тоді було б добре але хто б тоді щось знав ніхтоб не міг працювати , як треба. ніхтоб не міг заробляти собі на життя. ніхто нічого не міг зробити. такщо для мене сама найкраща школа майбутнього це та школа яка зараз , але тільки щоб не так довго вчитися хоч би років десять, як і було коли наші мами росли.

объяснение:

Осінь закінчуєтся... Вона непомітно зникає за горизонтом, і повернется лише через рік. Скоро наступить холодна, та водночас гарна пора року, що буде радувати дітвору морем веселощів зі снігом. Та вона ще не настала, і ми можемо радіти останнім осіннім дням, які точно маємо провести незабутньо. Я б рада була, поїхати, нариклад, в Софіївський парк. Кажуть, що він настільки унікальний і гарний осінню, що не передати словами. Великі дерева, покриті жовтим і багряним листям... Хоча, що я кажу? З дерев воно вже давно пооблітало, і вони стоять голі, та темні. Сонце з-за сірих хмар виходить дуже рідко, що наводить на мене смуток. Осінь уже пропливає на синій хмаринці, та переказує нам чекати її знову.

В узагальнено-особових реченнях присудок вказує на дію, яка може виконуватися будь-якою, тобто кожною особою. Вони означають загальне судження, правило, закономірність. Головний член (присудок) у таких реченнях найчастіше виражений дієсловом у формі 2-ї особи однини теперішнього чи майбутнього часу (Багато будеш знати — швидко постарієш (Нар. тв.)). Рідше значення узагальненої дії можуть передавати інші форми дієслова: 1) 1-а особа однини і множини (Що маємо, не дбаємо, а втративши, плачемо (Нар. тв.)); 2) 2-а особа однини наказового Не кажи «гоп», доки не перескочиш (Нар. тв.)); 3) 3-я особою множини теперішнього часу (За одного битого двох небитих дають (Нар. тв.)); 4) форма чоловічого роду минулого часу (Цілив у ворону, а попав у корову (Нар. тв.)).

Узагальнено-особові речення переважно вживаються у прислів’ях та приказках, а також у художньому, публіцистичному стилях мовлення.