Як природа реагує на осінь? хоча б 5 речень. не обов'язково щоб були зв'язані.

Я вважаю початком осені - перший приморозок на ґрунті, а кінцем осені - замерзання ставків.Вчені поділяють осінь на два періоди: ранню осінь - до кінця жовтня й пізню - до початку зими.

Рання осінь (вересень - початок жовтня) характеризується здебільшого теплою ясною погодою. Повітря добре прогрівається, воно сухе, чисте й прозоре. В другій половині, вересня майже щороку бувають приморозки на поверхні ґрунту, які шкодять пізній городині. Ночі найчастіше холодні. На півдні восени довго стоїть ясна і тепла погода.

Скульптурна композиція виконана у вигляді людської кисті. Її наскрізь пронизує зображення яблука в стилістиці «Аpple» c боку долоні і серця - з тильного боку. Унікальна фігура, створена з відпрацьованого матеріалу: деталі автомобілів, мотоциклів та іншої техніки, стала кращим варіантом пам'ятника, який представляє не просто людини, а дуже популярний за життя його жест. Особливістю пам'ятної композиції Джобса є безкоштовна точка доступу до мережі Інтернет, яка встановлена усередині порожнини яблука. Крім того, в нічний час долоню підсвічується спеціальним ледь помітним випромінюванням.

1) "Дума" у цьому контексті тлумачиться вже не тільки як жанр чи слово, а як символ безсмертя української нації.
2) Вірш належить до філософської лірики, бо основним мотивом поезії є роздуми ліричного героя над своєю нелегкою долею та сенсом життя.
3) Поет каже, що боротьба - це не тільки певний фізичний процес, але й те, що є зв'язком для багатьох людей, об'єднаних спільною ціллю, яка втілюється в їхньому прагненні відстоювати право на щастя. Тому моральний обов'язок кожного, розвиваючи свої найкращі риси, прагнути зробити щасливою свою долю й долю людей, що оточують тебе. 
4) Для Шевченка немає нічого ріднішого, аніж його рідна ненька Україна, тому він так ласкаво про неї говорить: "На нашій славній Україні..."
5) Твір пронизаний болісними почуттями смутку, відчаю та розпачу, які відчували молоді хлопці, прощаючись з родиною, адже не знали, чи побачать їх ще хоч раз...