Невеликий твір опис у художньому стилі на тему "зашелеств дощ"

Тільки гілки замерзлих дерев іноді риплять та тріщать від морозу. Та скрипіння снігу під ногами порушує тишу під час прогулянки зимовим лісом. Але взагалі взимку тут важко прходити.

Можна провалитися в замет по коліна, а бува, що й по пояс.

Коли йдеш зимовим лісом, здається, що в ньому немає жодної живої душі. Нібито всі птахи, звірі й комахи покинули цю місцевість в пошуках тепла або залягли в сплячку. Навіть ворони подалися до міста, годуватися біля людей.

Але цієї ж миті заєць-біляк, невидимий на снігу ігає за мандрівниками. Життя в зимовому лісі затихає, але не зупиняється.

Объяснение:

У панській світлиці

Гетьман пройшовся панською світлицею. Цей палац козаки захопили кілька годин тому. Натерта до блиску підлога сковувала ходу гетьмана. Вікна було запнуто важкими портьєрами, тому в кімнаті стояли сутінки. Після довгої їзди хотілося впасти  на прикрашену химерними птахами отоманку й бодай хвилину спочити. Або ж опуститися в глибокий фотель і посидіти хвилину-другу.

Гетьман підійшов до вікна, відсунув завіску. Яскравий жмут  світла перерізав кімнату навпіл, блискітками заграв на підлозі. Блискітки були різнокольорові, що високі вікна було прикрашено вітражами.

З передпокою долинув  жіночий плач і гомін суперечки. Відчинивши  важкі двері, зазирнув джура. Тут молодиця до гетьмана проситься.  Дружина панського наглядача, отого, що людей тяжко мучив. Суд над тим виродком вже призначено… Просить на чоловіка зглянутися… Діти в неї…

З невеличкої скриньки на столі гетьман вийняв туго набитий грішми капшук .

- Отут , Петре, гроші… Для неї й дітей. Віддаси. А не можу. Усе суд вирішить