4. вставте пропущені в закінченнях дієслів букви е, є, и, ї. збира..ться, каж..мо, спровад..мо, очіку..те, потривож..ш, пиш..ш, звар..те, чист..ш, змож..мо, онов..ться, унад..ться, вір..мо, бор..ться, туж..ш, зчеш..те, зневір..теся, виправ..ться, пошл..мо, скроп..мо, бач..ш, оглян..шся, сто..те, сид..мо, доглян..те.

Збирається, кажемо, спровадимо, очікуєте, потривожиш, пишеш, зварити, чистиш, зможемо, оновиться, унадиться, віримо, бореться, тужиш, зчешете, зневіритеся, виправиться, пошлемо, скропимо, бачиш, оглянешся, стоїте, сидимо, доглянете.

Світ книг здавна вабить своєю мудрістю та загадковістю. Хороші книги − то найкращі друзі у життєвій мандрівці. Вони є великими вчителями та вихователями. Книги вчать і малих, і старих бути порядними, добрими, толерантними, чуйними людьми. Книги допомагають нам розвиватися духовно, удосконалювати інтелектуальні здібності. Вони роблять нас розумними, освіченими, культурними людьми. Начитана людина добре вміє формулювати і відстоювати власну думку, а найголовніше мислити, оригінально і глибоко. Книги − це мов джерело, з якого п’ємо знання про дивовижний навколишній світ, про взаємини між людьми, про суспільство загалом. Іван Франко пише: Книги − морська глибина, Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. В наш час місце книги посідає телебачення, інтернет. Але вони не можуть так вміло передавати знання як книги. Залишається горстка людей, які від самого тільки читання отримують насолоду, спокій, хороший настрій. З книгою в руках поринаємо у світ героїв твору, забуваючи про безліч проблем та турбот. Кожна людина має свої улюблені книги. По репертуару підібраних книг, ми можемо судити про характер людини, її освіту, вподобання, настрій. Когось вабить духовна література, яка здатна до легше сприймати щоденні труднощі. Інші люди захоплюються історичними чи художніми творами. Хай жоден день у нас не пройде без читання хорошої книги, а окрасою нашої оселі буде гарна і велика бібліотека.

Телебачення грає дуже важливу роль в наший життя. Це постійне джерело розваги і інформації, двері, через які до наших будинків може увійти весь світ. Деякі люди вважають за краще проводити свій вільний час, за прогляданням розважальних телепередач, тоді як інші вважають за краще дивитися політичні й освітні програми. Ми можемо подивитися багато дійсно цікавих програм: інформаційних, музичних, спортивних, для дітей і для дорослих.

Але що ми робили раніше, до появиления телебачення? Перш, ніж ми впустили «одноокого монстра» в наші будинки, нам ніколи не складало труднощів зайняти свій вільний час. Ми мали звичай насолоджуватися задоволеннями цивілізації. Наприклад, для нас було в порядку речей мати хобі, розважати наших друзів і розважатися самим, ходити в театри, ресторани і на спортивні змагання. Ми навіть мали звичай читати книги і слухати музику. Все це належить нашому минулому. Тепер весь наш вільний час регулюється «ящиком чудес». Ми мчимося додому і похапцем поглинаємо їжу, щоб встигнути якраз до тієї або іншої програми. Ми навіть перестали сидіти за столом і неквапливо вечеряти, обмінюючись новинами за день. Монстр вимагає і отримує абсолютну тишу і увагу. Якщо член сім’ї посміє відкрити рот під час програми, його швидко примушують замовкнути.

Цілі покоління ростуть, захоплюючись телевізором. їжа залишається не з’їденою, домашня робота не зробленою, та і сон втрачений.

Телебачення заохочує пасивне задоволення. Ми починаємо задовольнятися подіями з других вуст. Це так легко сидіти в кріслах гаючи, як інші працюють. Поступове телебачення відгороджує нас від реального світу. Ми стаємо настільки ледачими, що хочемо провести прекрасний день, сидячи в напівтемряві, приклеєними до стільців, замість того, щоб вийти погуляти. Телебачення може бути прекрасним посередником в спілкуванні, але воно перешкоджає нашому спілкуванню один з одним. Про те, як сильне телебачення не відповідає реальному життю, ми дізнаємося, коли проводимо відпустку на морі або в горах, далеко від цивілізації, в тихому, природному середовищі; ми швидко виявляємо, як мало скучили по гіпнотичному тираненню «одноокого монстра».