Завдання 1. перепишіть текст, вставляючи, де потрібно, пропущені розділові знаки та літери. поясніть правопис виділених слів. зичливі зауваження а також такі що перешкоджають бесіді слід (по)можливості повніст..юігнорувати. те саме стосуєтеся зауважень які (не)зачіпають суті ділової бесіди а також тих випадків коли без шкоди визнати правоту спі. - партнер (не)завжди має рацію але часто вам вигідно визнати його . правотунавіть у дрібницях. зауваження й заперечення - природні в будь-якій бесіді тому (не)слід ві себе який має захищатися. зауваження причиною яких є "комплекс неповноцінності" вашого спі вимагають особливої уваги йвеликої обережності оскільки у разі його образи справа може дійти до скандалу. повернути спі хороший настрій вдавшись до деяких поступок але потрібно визначити їх перш ніж на таке зважитися. будь(яку) незгоду із слід вичерпно спі оскільки коректне спростування зауваження може збільшити шанси на успіх. спі мас ві що ви ставитесь до його зауважень серпзно й ретельно їх р.. зглянули перш ніж дали остаточну відповідь.

недоброзичливі зауваження, а також такі, що суттєвово перешкоджають бесіді, слід, по можливості, повністю ігнорувати. те саме стосуєтеся зауважень, які не зачіпають суті ділової бесіди, а також тих випадків, коли можна без шкоди визнати правоту співрозмовника.

партнер не завжди має рацію, але часто вам вигідно визнати його правоту, навіть у дрібницях.

зауваження й заперечення - природні в будь-якій бесіді, тому не слід відчувати себе обвинуваченим, який має захищатися. 

зауваження, причиною яких є "комплекс неповноцінності" вашого співрозмовника, вимагають особливої уваги й великої обережності, оскільки у разі його образи справа може дійти до скандалу.

можна повернути співрозмовнику хороший настрій, вдавшись до деяких поступок, але потрібно визначити їх межі, перш ніж на таке зважитися.

будь-яку незгоду із зауваженнями слід вичерпно роз'яснити співрозмовнику, оскільки коректне спростування зауваження може збільшити ваші шанси на успіх. 

співрозмовник має відчувати, що ви ставитесь до його зауважень серйозно й ретельно їх розглянули, перш ніж дали остаточну відповідь.

Що таке байдужість? Що таке жорстокість? Це ланки одного ланцюга або це різні речі?

Є багато якостей притаманних тільки людині. Не останнє місце серед них займає байдужість. Що ж це таке? Наскільки воно постійно в характері людини? Або це швидкоплинний порив? Байдужість і байдужість, це одне і теж. Чи може бути хорошою людиною і громадянином той, який байдужий до оточуючих. Байдужий до подій навколо нього? Відповідь одна. Така людина не може бути хорошим. У нього відсутня доброта і співчуття. Він не здатний до і надати увагу.

У сучасному суспільстві жорстокість засуджується. Але чи всі помічають і засуджують байдужість? Воно поширюється, сьогодні ми пройшли повз бабусі з важкою сумкою, повз замерзаючого в заметі кошеня, завтра ми вже будемо байдужі до страждань і болю. І світ навколо нас зміниться. Всі будуть стурбовані лише собою. Сьогоднішнім днем. Що за справу до тих, хто буде жити після нас? Вирубаємо лісу, нам сьогодні так зручно, осушимо болота – а навіщо вони нам? Що нам за справу до тварин і рослин, занесених до Червоної книги? На наш вік вистачить! Ось чому страшно байдужість. Воно породжує жорстокість думок і вчинків. Після нас хоч потоп! Така приказка байдужих і байдужих людей

Байдужість дуже руйнівно. Особливо небезпечно воно всередині суспільства, всередині колективу, всередині сім’ї. Байдужа людина, він як би порожній. Без емоцій, без жалю, без переживань. І зробити те йому нічого не можна, так як йому все одно, що там йому намагаються довести або пояснити. Навіщо йому винаходити – то, адже йому і так добре. Навіщо намагатися поліпшити життя – день прожив, та й добре. Уявіть, що сталося б зі світом, якби в ньому переважали байдужі люди. Так ми б уже давно деградували і може скотилися б на самий низ еволюційної драбини.

Але озирнувшись навколо, ми з полегшенням розуміємо – все не так уже й погано. Байдужих набагато менше, ніж людей небайдужих до того, що відбувається. Прогрес не стоїть на місці. У спорті ставлять нові рекорди. Гасять пожежі і висаджують нові ліси. Організовують нові заповідні зони для рослин і тварин. Створюють благодійні фонди для хворих і слабких.

На закінчення цього міркування робимо висновок – байдужість, це найвища жорстокість. Життя не прощає байдужості до себе. Так само як і навколишнє середовище не прощає байдужості і жорстокості. Все повернеться до нас бумерангом. І повірте, буде боляче.

Весною все цвіте, зеленіє, і про красу того буяння співають пісень птахи. Усе вкривається зеленим серпанком, а дерева хтось ніби облив молоком. Біло-рожево всміхаються садки. Усе цвіте, піднявши до сонця зелені голівки, а понад дорогою стоять у молочному шумовинні розлогі каштани.

Іду полем, а квітів безліч. Квітів яскравих, радісних, буйних. Вітерець їх колише, вони хитають голівками і ваблять до себе. Зелень свіжа й чиста. Часом спиняюся на узліссі і слухаю пташині співи. Кожна пташка славить весну, і кожна славить на свій голос. Часом він буває і не дуже приємний, але весною все здається найкращим. Вже позліталися всі пташки, доки не з’явилися пташенята і не почалися турботи, вони розважаються співом.

Я з дитинства люблю теплі, лагідні весняні дні. Весна пролітає садками, полями, лісом, заквітчує все вривається потужно до міста, бере владу у свої теплі руки. Блакитними очима дивиться на все весна. Вона ще молода, ніжна, святково усміхнена. Ще так недавно холодно дихала зима, а вже сьогодні — лагідне повітря весни огортає землю. Потім весна поверне на літо, літо — на осінь, і в степу, де буяли квіти і трави стане тихо й сумно.