Вiд поданих прикметникiв утвори новi слова за зразком. познач суфiкси та префiкси в утворених прикметниках. зразок: бiлий - бiлiший - найбiлiший сильний, добрий, весела, мудра, красиве, яскраве

Сильний- сильніший - найсильніший Добрий - добріший - найдобріший Весела - веселіша - найвеселіша Мудра - мудріша -наймудріша Красиве - красивіше - найкрасивіше Яскраве - яскравіше - найяскравіше

Мова є найбільшим, найціннішим надбанням як людського суспільства в цілому, так і кожної людини зокрема. За до мови люди спілкуються між собою, виражають свої думки, почуття, зберігають їх і передають нащадкам. Немає і не може бути мови без суспільства, а суспільства без мови. Мова є характерною ознакою сучасної нації. Коли мова перестає виконувати свою головну функцію - бути засобом спілкування і мислення, вона стає мертвою, не розвивається і не вдосконалюється. Розвиток мови тісно пов'язаний з розвитком суспільства. Як живий орга?ізм, вона часом зазнає змін, під впливом історичних, економічних та політичних умов. Відмирають одні слова, а замість них виникають нові, старіють іноді морфологічні і синтаксичні конструкції, поступаючись перед новими, що більше відповідають вимогам часу.
Понад з тисячі мов є у світі, але для кожного народу, кожної нації, найближчою і найдорожчою є його рідна мова. Рідною мовою української нації є українська мова. Поняття рідної мови - невіддільне від думки про рідний край, батьківську хату, материнське тепло. Рідна мова є одним із важливих засобів формування патріотичних почуттів, гордості за свій народ; вона є виявом його національної культури. Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина. Піклування про рідну мову, любов і повага до неї має бути в центрі уваги кожної нації.
Українська мова формувалась на основі середньонаддніпрянських говорів, як і раніше від інших, і ширше закріплювалися в художніх творах і науковій літературі. Українська мова, єдина для всієї української нації, є найважливішою формою національної культури. Вона й нині є важливим засобом її відродження.
Багато відомих людей відзначали велич і красу української мови. В. Сухомлинський так характеризує українську мову: "Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінністю мови нашої: в ній, що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перли".
Українська мова постійно розвивається і збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байдужим до мови Воно виробляє мовний еталон - досконалу літературну мову. Щоб досягти цього еталону, треба дбати про високу культуру мови у повсякденній мовній практиці. Мова регулює стосунки між людьми, впливає на них. Це виявляється в мовленні, коли виникають певні обставини спілкування. Щоб мовці розуміли один одного, їхнє мовлення залежить від змісту й послідовності, точності й доречності, висловлювання, багатства словника, досконалого володіння уміннями поєднувати слова в реченні, будувати різноманітні структури, активно застосовувати норми літературної мови. Тому й найголовнішими ознаками культури мовлення є змістовність, послідовність, правильність, виразність. Отже, щоб говорити правильно, треба добре знати всі розділи української мови. Точніше називається таке мовлення, в якому повністю відповідають своїм значенням і смислу висловленої думки. Найголовнішими засобами точності нашого мовлення є лексичне багатство української мови, бо воно містить великі можливості для вибору.
Найбільше можливостей для вираження точності мовлення мають багатозначні слова, терміни, синоніми, омоніми, пароніми. Відомо, що у мові більше багатозначних слів, ніж однозначних.
Мова - це наша ознака, в мові - наша культура, ступінь нашої свідомості. Це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національної організації. Мова - душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб... Звичайно, не сама по собі мова, а мова як певний орган культури, традиції. В мові наша стара і нова культура, ознака нашого національного визначення. Мова - це не простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова - це найяскравіший вираз нашої психіки, ще найперша сторожа в нашого психічного Я... І поки живе мова, житиме народ як національність. Не стане мови - не стане й національності, вона геть розпорошиться поміж дужчим народом.

Художник Василь Береговець жив у просторій міській квартирі, але часто сумував за далекою хатою, в якій народився.

Далека батьківська домівка... Нікого не залишилося в тій хаті з їхнього роду. У тій оселі давно живуть чужі люди, які вважають домівку своєю. 

Заметена снігами хата ледь блимала невеличкими вікнами з-під сивих брів. А навесні вона оживала. Коли розтавали сніги, зеленими шпичаками найпершими пробивалися півники. Викидала зелене пагіння ружа, з-під землі п'явся любисток. Весна ніби прагнула прикрасити хатину, щоб людям у ній було веселіше.

 А коли з теплого вирію прилітали ластівки й поселялися в гніздах під стріхою, хата озивалася заливчастим щебетом. Бо ж відколи вона стоїть на цьому пагорбі, стільки над нею співають ластівки.

Змалку Василька обступали білі стіни, на яких висіли вишиті маминими руками рушники. У кутку піч, на печі часто сушилися жито, пшениця, просо. Василько любив спати на теплому зерні, особливо після того, як набігається взимку, катаючись по кризі.

Усе в тому домі здавалося звичним і рідним. На покуті стіл, застелений скатертиною. Над ним фотографії всього роду і намальовані художником картини. У світлиці було тепло й затишно навіть узимку, коли наставали холоди.