Твір розповідного характеру про виконання улюбленої справи в художньому стилі. або катання на велосипеді. будь ласка по швидше.

життя дуже багатогранне. в ньому багато хороших і сумних, справедливих і несправедливих моментів. у багатьох людей іноді виникає бажання піти з життя. однак бажання жити частіше перемагає. і це правильно. адже другого шансу вже не буде. особливо тонко й гостро відчувають ці моменти люди, у яких виявлені серйозні захворювання.

найчастіше від подібного роду мук люди, що не знають, як знайти свій шлях у житті. довгі роки вони марно шукають своє покликання, шукають і не знаходять…

насправді ж, у житті все прекрасно. і моменти радості, й чорні смуги долі. з усього потрібно вміти здобувати науку. скрізь слід шукати позитивні моменти.

вчитися брати від життя все не пізно буде ніколи. якщо ми вчимося, треба віддаватися цьому процесу на всі сто відсотків. про роботу можна сказати те ж саме. дихати потрібно на повні груди, танцювати, як в останній раз. любити, дружити, гуляти потрібно так, ніби завтра може не настати.

Кожному відомо, що немає на землі ближчої та ріднішої людини, ніж мама. Із перших хвилин життя ми оточені її теплом і турботою, ділимося з нею своїми таємницями й враженнями про навколишній світ і завжди розраховуємо на повну підтримку та розуміння з її боку.

Я хочу розповісти про свою маму, мою найближчу й найріднішу людину.

У моєї матусі дуже цікаве й таємниче ім’я Наталія, що означає «рідна». Моя мама має довге чорне волосся й красиві карі очі. Добра і справедлива, ласкава і серйозна, смілива і ніжна, сильна і чуйна і ще, ще… так усього багато, — і все це разом, одночасно! Мама — учитель за покликанням. Її поважають колеги, люблять діти, яких вона навчає.

У мене є ще братик і сестричка. Про всіх нас матуся неабияк піклується: ночі не доспить, коли, не дай Боже, хто з нас хворіє, турбується про своїх діток, докладає багато зусиль, щоб ми видужали. Приготує смачні страви, до виконати домашнє завдання. Мама зрозуміє, розрадить у важку хвилину, терпеливо вислухає. Із нею можна поділитися своїми сокровенними думками, адже вона найкращий порадник та друг. Своїм лагідним теплим словом загоїть усі наші рани, пригорне до себе, поцілує — і так тепло стає на душі. Я не уявляю свого світу без найріднішої людини. Адже для мене моя мамочка — найкраща.

Моя мама — чарівниця! Вона робить із звичайного все незвичним. Мені подобається, як вона готує різну смакоту: страви з курки, морквяний пиріг, пухкі варенички… Мама є захисницею, вона оберігає мене. Часом може посварити, але я на це не ображаюся, а навпаки, намагаюся виправитися й робити все краще.Я допомагаю мамі по господарству: замітаю підлогу, поливаю наші чудові квіти, яких дуже багато на підвіконні, а також залюбки ходжу з мамою по покупки.

Моя мама дуже любить спорт. Ми всі сім'єю: мама, тато, братик, сестричка і я граємо у футбол, бігаємо на природі, катаємося на велосипеді. А ще моя матуся дуже красиво танцює і співає. Моя неня зразкова, і я хочу сказати їй за це велике Я люблю свою мамочку за її лагідні руки, які пригортають до себе, ніжні очі, які розуміють мою печаль та радість, тепле серце, яке зігріває мене навіть у найлютіші морози.

Напевно, я міг би нескінченно розповідати про матусю, але своє оповідання мені хочеться закінчити відомими рядками:

Хай завжди буде сонце!

Хай завжди буде небо!Хай завжди буде мама…

Моя мама… і нехай вона завжди буде зі мною.