:есе на тему що робить мене щасливою, начать с слов я

я дуже часто замислююсь над тим, що може зробити мене по-справжньому щасливою. насправді, для цього потрібно небагато: прекрасне самопочуття, близькі люди поряд, затишна атмосфера. щастя у дрібницях: в улюбленій справі, у прекрасній погоді, у вогниках нічного міста або зоряному небі. щастя живе в середині нас, його потрібно пробудити.

  але інколи бувають хвилини, у які я не можу почуватися щасливою. це відбувається, коли у близьких для мене людей виникають проблеми зі здоров'ям, їх щось турбує. тоді у мене болить душа за моїх рідних. проте минає час, проблеми минають. і у такі хвилини я починаю усвідомлювати, як мало потрібно для щастя! я щаслива людина, адже маю все для цього: прекрасну родину, відданих друзів, хобі та радість від того, що я живу.

Не сотвори собі кумира чи ідола. Саме так на говорить свяженна Біблія...

Але усі ми маємо людину, чи кількох, на кого хочемо бути схожими. Зазвичай хлопці хотять бути як Мессі чи Усик, а дівчатка , як Ані Лорак, чи Світлана Лобода. Мої ідеали змінювались з віком. В дитинстві мені дуже подобалась бабуся, її піклування та доброта дарували мені щастя. Пізніше я з захопленням гала( в) за своїм кузином, він дуже розумний хлопець. Головне , не брати собі за взірець погану людину, а завжди рівнятись тільки на кращих .

«Айвенго» – це історичний роман. Але вивчати по ньому історію, мабуть, не слід. Цей роман є відтворенням пам’яті про події, а не самих подій. А спогади завжди якоюсь мірою викривлені. І з цим нічого не вдієш.

Через те навіть справжні історичні особи не такі, як були. Король Річард або його брат, наприклад. Перекривлені авторською волею і легендарні герої Робін Гуд та його весела компанія. А про тих, хто створений авторською уявою, нема що й казати.

Цікаво гати за розмаїттям подій, які щедро подав автор у романі. Тут усього багато. Ось приходить в батьківський дім ніким не впізнаний син. Його впізнають тільки раби – як колись Одіссея.

Повертається без почту і пишноти законний король, владу якого визнають тільки веселі розбійники Робін Гуда. Домагається кохання прекрасної єврейки лицар Храму. Інший лицар захоплює у полон свого пораненого супротивника та осіб, які його супроводжували.

Ось на такі події багата книга. Все це, напевно, навмисно перебільшено, але так треба для того, щоб читач зміг пристати на той чи інший бік. І ми, знаючи достеменно, що все це фантазія автора, обираємо свою позицію у інтригах, які розпочинають принц Джон та його прибічники.

Письменник чітко дає нам зрозуміти, хто йому любий, а хто осоружний.

Річард Левине Серце – справжній герой і король усіх англійців. Навіть тих, хто тихесенько ласує дичиною у заповідних лісах. Усе найкраще втілено в ньому. А протистоїть йому рідний брат, який не любить свого народу та боїться його. Джон постає як іноземець, якому потрібні лише здобич і влада.

Хрестоносець Айвенго, який все зробив для визволення Святого Гроба і захисту свого сюзерена, протистоїть храмовнику, для якого нема нічого святого, крім його власних бажань та багатства.

Можна продовжити це співставлення, але, мабуть, досить. Краще сказати, що ці люди за будь-яких умов не зможуть домовитися. Як вода і вогонь.

Саме тому їхня війна буде жорстокою. Перший час перевагу матимуть темні сили. Так завжди буває. Вони перші завдають удару у вигідний для них час. Жодні моральні правила їм не заважають. Але зло завжди обертається проти того, хто його скоїв.

Так сталося і в романі Вальтера Скотта.

Як завжди у пригодницьких романах, порок має бути покараний ще за життя добрих героїв. Тоді читач сам, можливо, повстане проти зла, із яким кожний із нас зіштовхується у житті. Проте це вже інша пригода й інша історія.