Подскажите есе на тему мой лучший день на пол странички

Історія пишеться людьми. Вона ж і відбувається в людях. Окрім центральних персонажів роману, у ньому згадуються і деякі відомі історичні постаті, другорядні з точки зору розвитку любовної колізії і зовсім не другорядні з погляду створення ще одного важливого образу — образу України. Він присутній вже і в першій частині роману. Маруся як символ народного поета і співця, полтавський козацький полк, сама Полтава — один із осередків вільнолюбного лицарського духу — все це також Україна. Але збагачується, стає масштабним її образ саме тоді, коли Чураївна виходить за межі "маленької батьківщини" — свого рідного міста. Мандрівка робить гострішим і проникливішим зір, а побачене дає простір почуттям і роздумам. Маруся зупиняється у подиві перед красою рідного краю:

Объяснение:

Чубач

Білa чапля. Ганна Чубач

Білa чапля всіх дурила:

– Я кожух собі купила!

Ще куплю собі хустину

І зостанусь тут на зиму!

Вірив чаплі чорний жук,

І метелик, і павук.

Навіть равлик-недовіра,

Але й він у те повірив.

Тільки жаба-крекотуха

Не хотіла чаплю слухать –

Все стрибала по болоті

Й випускала крик із рота:

– Не хвалися, чапудрило,

Ти кожуха не купила!

Ти не купиш і хустину!

Ти зимуєш на чужині!

Ще земля не стала біла –

Чапля в вирій відлетіла.

Дивувався сорний жук,

І метелик, і павук.

Плакав равлик-недовіра:

– А я вірив! А я вірив!

Тільки жаба на болоті

Полоскала сміх у роті –

Переможемо крекотала:

– Я ж казала! Я ж казала!