Установи відповідність між односкладними реченнями та їх : 1) означено особове2) неозначено особове3) узагальнено особове4) безособовеа) озимі жито та пшеницю сіють на прикінці літа або осені.б) дощем, як слізьми, заливало весь видимий і не видимий світ.в) сім раз одмір, а раз одріжг) місяць ясний. темна нічка. плесо тихих вод.д) а то тільки ходиш, розводячи руками.

Объяснение:

Свіжий: свіжіший, найсвіжіший, більш (менш) свіжий, найбільш (найменш) свіжий, якнайсвіжіший. Сизий - . Гладкий: гладкіший, найгладкіший, більш (менш) гладкий, найбільш (найменш) гладкий. Тихий: тихіший, найтихіший, більш (менш) тихий, найбільш (найменш) тихий. Рідний: рідніший, найрідніший, більш (менш) рідний, найбільш (найменш) рідний, якнайрідніший. Солодкий: солодший, найсолодший, більш (менш) солодкий, найбільш (найменш) солодкий. Глибокий: глибший, найглибший, більш (менш) глибокий, найбільш (найменш) глибокий. Гарний: гарніший, найгарніший, більш (менш) гарний, найбільш (найменш) гарний. Малий: менший, найменший, менший від усіх. Старий: старіший, найстаріший, більш (менш) старий. Гіркий: гіркіший, найгіркіший, більш (менш) гіркий, найбільш (найменш) гіркий. Довгий: довший, найдовший, більш (менш) довгий, найбільш (найменш) довгий, щонай (якнай) довший. Далекий: дальший, найдальший, більш (менш) далекий, найбільш (найменш) далекий, якнай (щонай) дальший. Дужий: дужчий, найдужчий, більш (менш) дужий, найбільш (найменш) дужий, щонай (якнай) дужчий. Швидкий: швидший, найшвидший, більш (менш) швидкий, найбільш (найменш) швидкий, якнайшвидший. Близький: ближчий, найближчий, більш (менш) близький, найбільш (найменш) близький. Тяжкий: тяжчий, найтяжчий, більш (менш) тяжкий, найбільш (найменш) тяжкий. Здоровий: здоровіший. Великий: більший, найбільший, більш (менш) великий, найбільш (найменш) великий, якнай (щонай) більший. Високий: вищий, найвищий, більш (менш) високий, найбільш (найменш) високий, якнайвищий. Красивий: гарніший (красивіший) , найгарніший, якнайгарніший.

Національний одяг — це святиня кожного народу. Вишита сорочка, вишитий рушник, хустка — здавна вважаються найсвятішим подарунком, коли хтось вирушає в далеку дорогу. Повага до одягу — це повага до свого роду, народу. Наші предки вважали, що нехтування національним вбранням призводить до втрати духовності. Із правіків одяг українців мав бути світлим. І вишитим. Чому так? Що за таїна в неодмінному прагненні прикрасити свій побут? Адже скрізь в Україні обмальовували хати, квітчали рушниками. Це була традиція, яку плекали й оберігали. Малюнки — не довільний набір ліній і кольорів, у кожній вишивці відображено уявлення людини про життя, а також довкілля.

Сорочка була й залишається головним одягом людини, про що свідчать давні приповідки: "Своя сорочка ближче до тіла", "Щасливий, бо в сорочці родився". Вважається, що сорочка, яка безпосередньо облягає тіло, є провідником магічної сили, прихованої в людині. Сорочка у чоловіків і в жінок мала символічне значення оберегу від злих вітрів і недоброго ока. Ось чому при виготовленні сорочки треба було дотримуватися цілої низки засторог і магічних дій (ворожінь).

Хустка теж здавна відігравала важливу оберегову функцію. Чи не через те вона так широко використовується в українському весільному обряді, починаючи зі сватання, коли дівчина на знак згоди підносила старостам хустку на хлібі, й закінчуючи "покриванням" молодої, таку хустку жінка зберігала все життя. Слід вивчати й повертати давні традиції носіння одягу, щоб ми теж навчилися бути в такій же гармонії з довколишнім світом, як і наші предки.

Объяснение: