Диалог на тему заздристь у людини душу вбывае

Ми йшли стежкою мовчки в густих лозах. Увесь німецький феєрверк, що так замучив нас за останні дні важкого від­ступу, для дідів, які йшли попереду, ніби не існував зовсім.

— Слухайте, діду, ви не можете іти трохи швидше?— стримуючи дрижаки, спитав Троянда двічі.

— Ні, не можу,— одповів Платон. — Одходив уже своє. .. А ось і річка.

Перед нами була тиха широка Десна. Над річкою і над лісами вечірнє небо, якого я ніколи таким ще не бачив.

Сонце давно вже зайшло. Хмара була важка, темно-темно-синя, унизу зо­всім чорна. Природа була ніби в змові з подіями і попереджа­ла нас своїми грізними знаками.

Риба боялася такої ночі і шугала по висипах на мілині.

— Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. --Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас.

Ми розсілися у човні мовчки.

Я сидів у човні близько коло діда Платона, який узяв весло і сильним рухом одштовхнувся од берега.

-привет, Коля

-привет, Полина

-Коля, где ты был этим летом?

-я ездил в лагерь в город Крым. а ты где была?

-я была в англии там очень красиво. а ты был где-нибудь еще?

-да, я был в Москве. ты выучила Английский язык отдыхая в Англии?

-я выучила только пару фраз на английском, и научилась понимать речь англичан. а ты знаешь какие-нибудь языки?

-да, я в идеале знаю немецкий язык и сейчас учу французский.

-французский сложный язык?

-он сложно учиться, но зать он очень красивый язык

-я слышала что его называют языком любви

-да это так, я думаю его назвали так именно из-за красоты слов

Объяснение: пользуйся...