Діалог двох друзів про прикметник друг об'сняє іншому що таке прикметник.юмористичний (необов'язково) діалог

- Удачі Олеже на самостійній роботі! Бувай!

- Бувай!

-Привіт
-Привіт
-Можна тебе спитати?
-Давай
-Що таке прикметник?
-Це сам. частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання 1.який? яка? яке? які? 2.чий? чия? чиє? чиї?. Прикметники можуть вживатися у значенні іменників. Можуть змінюватись за відмінками, числами і родами.
-Дякую! Мені ця тема дуже подобається
-Нема за що! Обов'язково питайся, якщо щось не зрозуміло.
-Ти дуже добре знаєш українську мову.
-Дякую, приємно було до
-Папа
-Папа

Відповідь:

У мене невеличка світла кімната з приємними світло-сірими шпалерами. На всю стіну — величезне вікно, через яке до кімнати зранку заглядає сонечко. Посеред приміщення — круглий стіл коричневого кольору, з вишуканою різьбою, прикрашений червоними гвоздиками у керамічній вазі. Біля стола — два стільці. Навпроти дверей стоїть книжкова шафа, в надрах якої зберігаються справжні скарби — книги. Ліворуч від шафи знаходиться ліжко, дерев'яне, невисоке, з різнокольоровими маленькими подушечками. Біля вікна стоять журнальний столик, крісло і торшер. Це мій улюблений куточок, тут я довгими зимовими вечорами читаю або малюю. Підлога застелена темно-червоним із вигадливими візерунками килимом.

Моя кімната затишна, привітна, світла.

Пояснення:

                                           Сон в Різдвяну ніч
 Ось і наступило довгоочікуване свято - Різдво.Усі прикрашають ялинку,сміються,святкують...А у маленької сиротки Маринки нема нічого - ні прикрас,ні вогників,ні ялинки.Вона лише сумно поглядає на сусідні будинки,де так голосно хтось сміється.Маринка лише зітхнула гірко,та й пішла прилягти.
 Лягла вона на ліжко старе - та й заснула.Адже трудилася весь день.Для неї нема свята,нема для неї радощів...
 Ось спить дівчинка,і снится їй,наче разом з батьками вона ялинку прикрашає,а до неї в гості інші діти приходять - з подарунками.Ось посідали всі за стіл,а там страви такі,що їх Манинка і не бачила ніколи.Почали рахувати:один,два,три,чотири...
 Коли вже дійшли до одинадцяти,то дівчинка прокинулась.Був ранок,ясно світило сонечко у старі шибки.Дивиться Маринка - і очам своїм не вірить:посеред її кімнати стоїть ялинка,не велика,але пишна,прикрашена різнимі іграшками,а під нею - подарунки...
 Дівчинка спочатку здивувалася дуже,а потім зраділа.Виглянула на вулицю,подивилася на сусідній будинок - там,на дворі,стояв старий дід Іван.Він дивився на Маринку і чогось посміхався.І чого це він так посміхається?