Відредагуйте текст. ми зараз відпочиваємо на морі, уже на протязі тижня штиль, трохи псують настрій малочисленні медузи, але в любому випадку відпочивати - це чудово! ми часто переписуємося, і я помітила, що в його листах рідко зустрічаються помилки. сердечний приступ, ушиб коліна, воспаління льохких - зараз це самі розповсюджені хвороби

Ми зараз відпочиваємо на морі. Уже впродовж тижня штиль, трохи псують настрій нечисленні медузи, але в будь-якому випадку відпочивати — це чудово! Ми часто листуємося, і я помітила, що в його листах рідко трапляються помилки. Серцевий напад, удар коліна, запалення легенів — зараз це найрозповсюдженіші хвороби.

P. S. Це ж не текст, а лише безладний набір речень :) А ще я замінював деякі слова (наприклад, зустрічаються → трапляються) лише з тієї причини, що деякі вчителі знижають за ці слова оцінки, хоча це гіперкорекція. А ще «найрозповсюдженіші» звучить довго й немилозвучно, я б краще написав «найбільш розповсюджені», але деяким учителям така аналітична форма може не подобатися. Отже, знаючи логіку деяких учителів, краще напишемо так ;)

Щоб ми робили, якбі не мали підтримки рідних? Якби не мали місця на землі, куди моглі б прийті в будь який час и пригорнутись до найріднішої в світі людини? Ми б просто втратили себе. Людина, яка не мае в душі любові - бідна. І навіть маючи весь достаток світу, не можна купити головного - ЛЮБОВІ.Згадаймо, скільки прикладів в літературі - бідні, голодуючі, але такі щасливі люди... І все тому, що вони багаті душею, сповнені любові до близьких. А маючи таку підтримку не страшні ніякі негаразди.
Вот как-то так, по бреду набросала

Відгомін минулого. Сторінки української міфології
Ця культурна спадщина нашого народу сьогодні мало досліджена. А це ж було для наших пращурів віруванням, так само, як ми віримо в Ісуса Христа. Тільки з чиєїсь легкої руки це нині назвали міфологією. Це був б життя наших предків б гармонійного поєднання й ототожнення себе з природою. Давні українці мали свій Олімп, природа для них була живою, вони вірили в її чарівну силу. Крім головних божеств: Сварога, Дажбога, Перуна, Велеса, Ярила, Купала, вони поклонялися Сонцю, Місяцеві, зіркам, а також усім явищам природи: блискавці, морозу, вітру, вогню, воді тощо.
У родинному колі особливими почестями була наділена Берегиня — найдавніша богиня добра й захисту людини від усякого зла. З часом Берегиня стає «хатньою» богинею. Вона захищає оселю, усю родину, малих дітей від хвороб, лиха, лютого звіра, смерті тощо. Зображалась або вишивалась Берегиня на білих рушниках, що вивішувалися над вікнами й дверима, і мала захищати домівку від чорних сил. Образ Берегині вишивався на одязі, вирізьблювався на віконницях, ґанку. Невеликі зображення Берегині з глини або міді носили на грудях. Традиційне зображення Берегині — символічна постать жінки із застережливо піднятими руками. Її образ з 14 століття входить до українського народно-прикладного мистецтва й дійшов до наших днів. Про це нагадує, зокрема, Київська Оранта із піднятими руками, ніби стоїть на захисті всієї землі української.