Сінокіс ніхто не міг поділити бо кожен боявсь що йому припаде та третина якраз на коліні десни яку щороку ріже нещадно весняна вода

Сiнокiс нiхто не мiг подiлити, бо кожен боявся, що йому припаде та третина якраз на колiнi Десни, яку щороку рiже нещадно весняна вода.

Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя — відчувати, що ти потрібен людям.

Щастя — це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти — першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка — щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.

Щастя — це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".

Бути щасливим — це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.

А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!

Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям — важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої — великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.

Оказіоналізм Ієpихoнcький плач розглядаємо як результат контамінації

біблеїзму Iєpихoнcька тpуба та відомих БФО (фразеологічних одиниць

біблійного походження): плач Єремії зі значенням

«скорбота над загибеллю великої справи» [29, 131], плач на ріках вавилонських  – «туга, жаль за чимось, безповоротно втраченим» [29, 53]. На таку  контамінацію вказує контекст: Це Україна. Троя й Карфаген. І в поминальну  дудку дме джазмен, І єрихонський плач – мов символ віри [30, 62].

Джерело:

https://ff.udpu.edu.ua/wp-content/uploads/5.-zoloti-skryzhali.pdf