Есе на тему "уявна мандрівка до семи чудес україни "​

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий

Кожне слово має особливе значення і походження в українській мові. Але, щоб не говорили, одне зайве слово може зробити приємно, чи навпаки - боляче. Якщо ти скажеш щось не те і образиш когось, то тобі потребується в багато раз більше слів, щоб вибачитися за це. Ще можна підняти моральний дух людини словами, зповненими віри і надії. А зараз, в такий тяжкий час, наша зброя - це українське слово, ним ми можем подолати російських нападників, що намагаються забрати нашу, чеснозароблену землю. Головне в житті - не забувати свою рідну мову!