Твір-роздум на тему "чому й досі укаїнці співають ліричні пісні минулих віків за вивченими твороми і сімейнопобутовими піснями на 2 сторінки

Объяснение:

Україна - пісенна держава. З покон віків наші предки співали пісні за роботою, коли відпочивали, коли їм було сумно, коли було радісно. Пісня іде поруч з українським народом вже дві тисячі років.

 Пісня не покинула й наше сьогодення. Зараз Україна має дуже, дуже багато талановитих співаків, композиторів та авторів. Усі ми, від мала до велика слухаємо музику та співаємо пісні.

 Але, якою багатою на пісню сьогодні не була б Україна, ми ніколи не забуваємо своїх коренів. Пісні, що співали наші предки, зараз часто звучать як у сучасній обробці, так і такими, якими вони були з самого початку.

 Ми шануємо наші традиції, шануємо наші корені. Ми не забуваємо цих пісень, бо дух наших предків звучить між рядками. Ми повинні завжди пам'ятати, з чого все починалося. Пісня є невід'ємною частиною нашої культури і нашого народу, тож Українці ї зараз співають пісні, які прийшли до нас через віки з минулого.

    Скласти опис корови пропоную так:
    Корова - це свійська тварина. Майже в кожній сім'ї в селі є ці тварини. Вони дають молоко, з якого можна виготовити чимало продуктів. Зовні корови дуже великі. Вони бувають різних кольорів: білі, чорні, коричневі та плямисті. Вони мають велику голову з гарними чорнявими оченятами. Також у корів довгі вії. На голові в них не дуже великі вуха. Загалом корови  важкі. Вони можуть важити понад двохсот кілограмів. Позаду у корови є довгий хвіст з китицею на кінці. Ним вона відмахує від себе наполегливих комашок. На ногах у цих тварин копита. Отже, корови - дуже гарні та корисні тварини, які дарують людям своє цілюще молоко. 

Бачите, друзі, дрібними горошинами сипле з неба невгамовний дощик. Тополя поруч з ганком скуйовдилася від вітру і показує срібний виворіт своїх ще не відлетілих за вітром листків. Чи не здається вам, шановні, що цей дощ назавжди. Але погляньте вгору: там крізь невеликий отвір в хмарах вже поспішає на землю сонячний промінь. І чудовий сонячний блиск вже заграв над клумбою з квітучими трояндами, над парковими доріжками, міськими вулицями і провулками. А день-то, виявляється, зовсім ще літній! Рано сумувати про наступні холоди. Ходімте, милі мої, до  лісу, наберемо грибів, попрощаймося з горихвістками, що відлітають в далеку Палестину, а ще - з дроздами, шпаками і зозулями. Вони принесуть нам на крилах наступну весну.