Написати твір за словами і.дзюби "рідна мова-це найособистіша і найглибша сфера обстоювання свого я-коли воно є".висуніть тезу, аргументуйте її двома аргументам, навіть приклад з літератури, історії або власного життя.​

З 1997 року наша держава святкує День української писемності та мови, який припадає на 9 листопада і приурочений вшануванню пам’яті Преподобного Нестора Літописця. Усі історики сходяться на тому, що Нестор був надзвичайно освіченою людиною, добре знав давньоруські й іноземні літописи, які читав в оригіналі. Він справді вів літопис, але правильніше його називати письменником та істориком. Не просто першим професійним істориком Русі, а батьком усієї нашої історії, котрий дотримувався літописних форм і хронологічної послідовності викладу подій. Так конкретизовано й художньо яскраво до Нестора не писав на Русі ніхто.

Слово, писемність, мова – основа нашої духовності, наше національне багатство. Тому головним принципом у роботі зі студентами для нас, викладачів, є досвід співвітчизників: “Слово – найтонший різець. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна спотворити її. Тож оволодіймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса” (В.О.Сухомлинський). “Рідна мова – це найособистіша і найглибша сфера обстоювання свого “я””, коли воно є, своєї особистості і національної гідності” (І.Ф.Драч).

Сьогодні, коли відроджується національна самосвідомість народу, знання рідної мови набуває особливого значення. Неоціниму роль у цьому процесі відіграє кафедра українознавства. Викладачі кафедри до Дня української писемності та мови проводять різноманітні заходи, направлені на пропаганду та розвиток української мови. Це конкурс на кращий твір про мову “Єдиний скарб у тебе – рідна мова”, літературно-мистецьке свято: “О рідне слово, що без тебе я?”, конкурс декламаторів на краще читання поезій про мову “Без мови немає нації”, зустрічі з місцевими поетами та письменниками.

З особливою зацікавленістю студентство готує спеціальні випуски тематичних стіннівок, наприклад: “Думки про мову”, “Край етимології”, “Звідки походить українська мова”, “Лексико-фразеологічне земляцтво” з власними ілюстраціями до фразеологізмів, “Рідна мово, будь не тільки святом, а й насущним хлібом на щодень”.

Свято писемності та мови в університеті – це один із етапів у великій, копіткій роботі усіх викладачів кафедри, спрямованої на оволодіння секретами мови, навичками культурного мовлення.

Объяснение:

Україна-наша батьківщина.Я завжди виконую Українські звичаї

1) Вони обійнялися, мов брати, і стояли вражені: під ними Поділ у садах, церкви, красиві будинки; довкола - Дніпро, задніпрянська далечінь, ліси, сонце і небо зовсім близько. 
2) Є вічне щастя на природі, немає щастя для міської людини.
3) Невідомо звідки налетіли птахи, заколисалися ранкові гілки. 
4) У селі люди дві години копають, крешуть каміння, потім роблять короткий перепочинок.
5) Кажуть: весна приносить щастя й радість, літо - життєву легкість. 
6) Любіть красу мови жайворонка, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова батьківська береза.

Ця розповідь від моєї матері вона справжня. Мама мені розповіла, що у моєї прабабусі, в хаті, де вона жила, був святий кут, і в ньому висіло багато ікон, які після смерті маминої прабабусі залишилися у її дочки, моєї прабабусі. Прабабуся зуміла зберегти ці ікони, незважаючи ні на що. Особливо дуже важко довелося під час війни, коли німці приходили в село. Вона їх ховала, переживала, щоб їх не знайшли і не забрали, бо дуже дорожила ними. За переказами, ці ікони з'явилися в нашому роду на весіллі, і вважалося, що вони несуть мир і добро в сім'ю. Прабабуся передала ікони своїм дітям: моїй бабусі і її братові і сестрам. Коли прабабуся була дуже старенька, вона строго наказувала своїм дітям зберігати традицію: передавати ікони у спадок своїм дітям, щоб у сім'ях був спокій і благополуччя. І так донині ми передаємо свої цінності з покоління в покоління.