твір мініатюра "хоч я тарасові у праправнуки годжуся, та, як у світі цьому жить, в шевченка вчуся" з епітитами, синонімами, омонімами і на 1 сторінку​

Прислівник (лат. adverbium — біля дієслова) — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?

Прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад: Синіла (де?) навкруги далечінь (Гончар); Дорога все глибше (як?) врізалась в ущелину, зверху (звідки?), зі скель, покапувало. (М. Олійник)

Може також пов'язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для вираження ознаки якості до ролі обставини міри, ступеня: Ось зовсім (наскільки?) близько з води вихопилась гостра скеля. (Я. Баш) Коли моя білява донька виросте, я буду надто (якою мірою?) старий. (О. Досвітній)

Рідше прислівник входить у зв'язок з іменником, виконуючи роль неузгодженого означення: Карлос вибрав шлях (який?) направо, Гвідо вибрав шлях (який?) наліво. (Леся Українка) Менш типовою для частини прислівників є роль присудка в односкладному реченні: Тихо, пустельно, мов на краю світу. (О. Гончар)

Розряди прислівників за значенням і роллю в реченні

Речення з прислівниками, які пишуться разом або окремо

Див. також

Література

Н Стеля       Гора         Груша     
Р стелі         гори          груші
Д стелі         горі           груші
З стелю       гору          грушу
О стелею    горою       грушею
М на стелі   на горі     на груші

Н  серпанок    портфель     село   поле    повість   тінь
Р Серпанка    портфеля     села    поля   повісті     тіні
Д  серпанку    портфелю    селу    полю   повісті     тіні
З  серпанок    портфель     село    поле    повість    тінь
О серпанком  портфелем  селом  полем  повістю    тінню
М у серпанці у портфелі    у селі   на полі   у повісті  у тіні

Н Гусеня          ім'я
Р гусеняти       імені
Д гусеняті        імені
З гусеня           ім'я
О гусеням        іменем
М на гусеняті   у імені