1. утворити ступені порівняння прислівнтків : близько , ласкаво, щедро, гаряче, вузько, м'яко.​

Близько-ближче-найближче-якнайближче

Ласкаво-ласкавіше-найласкавіше-якнайласкавіше

Щедро-щедріше-найщедріше-якнайщедріше

Гаряче-гарячіше-найгарячіше-якнайгарячіше

Вузько-вужче-найвужче-якнайвужче

М'яко-м'якше-найм'якше

Объяснение:

Сонце нещадно палить, залишаючи відблиски своїх гарячих променів у прохолоді швидкоплинної річки. Зелені трави буяють під їх теплом. 

 Верба схилилася до води,щоб окунути свої довгі зеленаві коси у воду. 

У зарослях очерету, в тіні, відпочивають та вичікують комах жаби. Гармонія всюди. Здається, ніхто ніколи не порушить недоторканність цього місця. 

Козача гора височіє над усією цією красою та доповнює пейзаж. Мабуть, нею раніше мандрували  козаки, але саме зараз вона велично відпочиває.

Як же тут гарно. Наша мальовнича країна багата такими мальовничими місцями, але, як і це, кожне з них - неповторне. 

Ліс узимку. Ви були в лісі, коли там панує зима? Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь сніг, сиплючись до підніжжя дерев. Так приємно стояти й слухати ліс.

Сонечко повільно підіймається,перші промінчики пробиваются крізь фіранку,"донечко,вставай"-ласкавим голосом будить Катрусю мама. Катруся прокинулась від ласкавого материнського голосу,вмилася,одягнула гарну мереживну сорочку і пішла снідати.Сіла на краєчок стільця,взяла ложечку,повільно почала їсти кашу,Катруся не любила їсти кашу,як же хотілося з"їсти морозива,але мама забороняла їсти морозиво на сніданок.Після сніданку Катруся вийшла на двір,як же було гарно,тоненька вуличка з квітучими вишнями та зеленою травичкою,що вела до річечки ,розмальована криниця...Вона зайшла у комору,там її мама зберігала книжки,бо в домі було мало місця,Катруся відсунула мішечок з сілью і дістала свою улюблену книжечку,про всіляке плетиво.Так,вона була ще дуже малою,але завзятою,кожного дня вона читала цю книжечку і плела собі рукавички на зиму,зима була для Катрі маривом,вона обожнювала коли морозець пощіпував щічки.Після цих думок вона засинала.