Нужен на завтра: письмовий твір у публіцистичному стилі на морально-етичну тему "як потрібно виховувати дітей, щоб вони із вдячністю згадували своїх батьків"​

Великдень - одне з найбільших християнських свят, що відмічається в Україні ще з X століття. Цього великого дня чекали і дорослі, і діти, щоб не тільки побувати на церковній відправі, а й взяти участь у родинних та громадських обрядах. Це і виготовлення свічки-трійці, і випікання пасок, і фарбування яєць. Сьогодні мало хто знає народні звичаї і обряди, у місті їх майже ніхто не дотримується. Але кожного року на Великдень ми їздимо до бпбусі. Від неї я знаю, що крашанки слід готувати в суботу, тоді вони зберігатимуться протягом усіх свят. Вмію дати крашанці належні фарби і знаю, кому їх дарувати. Так, червону крашанку дарують молодим, бо вона символізує радість життя і любов; пригостити жовтою, символом місяця і зірок, означає побажати хорошого врожаю. Для бабусі я готую голубу крашанку, бо її дарують літнім людям і хворим, бажаючи здоров’я.

Мені подобається вставати рано-вранці, бігти в сад і чекати перших променів сонця, яке в цей день «грає» і приносить людям щастя і здоров’я. Бабуся навчила мене і молитви, з якою звертаюся до сонечка з проханням освітити мене добротою, красотою і любощами. Я впевнена, народні свята і обряди слід відновити, бо це не тільки форма дозвілля. Вони до очиститися від бездуховності, оживлять наші душі.

Шляхетність – категорія, яка останнім часом стала використовуватися набагато рідше, ніж у попередні часу існування нашого людського суспільства. Але все ж зовсім це поняття з побуту нас і нашого людського кола не вийшло, а тому розглядати і замислюватися про його зміст цілком можна і навіть потрібно. Насправді, той факт, що про шляхетність не говорять і не вживають по відношенню до сучасних людей, зовсім не говорить про те, що даний термін повністю втратив свою високу значимість. Він залишається істотним і важливим, але на нього звертають увагу лише обрані люди, які цікавляться філософією і добре розуміють життя.

Як правило, під шляхетністю прийнято розуміти високу моральність людини. Мораль – поняття трохи застаріле, сьогодні про нього точно так само дуже мало згадують. В сучасному світі людина забула, що таке мораль, і головним обмежувачем для людини став закон. Логіка сучасних людей наступна: навіщо нам потрібні ще якісь обмежувачі, якщо у нас і так є закон, який нас обмежує? Ці люди думають, що будь-які обмеження та правила неформального характеру не мають сенсу, оскільки обмежують людину, роблять її в’язнем якихось ефемерних істин. Що ж, не можна сказати, що такі думки і зовсім не заслуговують уваги і поваги. Сучасні люди цілком собі є досить розумними, щоб робити такі висновки і наполягати на них.

Але в той же час варто сказати, що шляхетність без використання норм моралі не має ніякого сенсу і є неможливою. Шляхетна людина завжди використовує мораль, порівнює свої дії з приписами моральних норм. Це має багато різних проявів. Кожен раз, коли ми бачимо людину, для якої суспільна мораль – це головний спонукальний мотив до дії і риса характеру – ми можемо зробити висновок, що ця людина і є високоморальною і навіть в деяких випадках духовною. Шляхетність може проявиться у ввічливому спілкуванні з оточуючими, до м, у дотриманні правил поведінки без між людьми і багато чому подібному цьому.

Нехай говорять про те, що мораль для сучасної людини вже неактуальна, а значить і шляхетності в цьому світі немає місця, але ми буде залишатися переконані в тому, що все це – суща брехня. Насправді у всіх нормальних адекватних людей цього світу повинна залишатися впевненість у тому, що рано чи пізно суспільство одужає, стане таким же здоровим, яким воно було раніше. Тоді-то і повернеться поняття моралі в життя людини міцно, всі ми тоді зможе чи не щодня переконуватися в тому, хто є шляхетним, а хто ні.