Расставить знаки препинания 1. єдиного одного благаю менше риторики менше феєрверка і блиску того дешевого глянцю! 2. як часто нас в риторику несе коли святими клянемося в любові! бо часом любимо не стільки слово як у словах себе понад усе. ​

Єдиного одного благаю, менше риторики, менше феєрверка і блиску того дешевого глянцю.
Як часто нас в риторику несе, коли святими клянемося в любові! Бо часом любимо не стільки слово, як у словах себе, понад усе.

Єдиного одного благаю:менше риторики, менше феєрверку і блиску того дешевого глянца. Як часто нас в риторику несе , коли клянемося в любові! Бо часом любимо не стільки слово , як у словах себе , понад усе.

Объяснение:

Щастя.. . У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям.
Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги.
Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра.. . Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків".
Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини.
А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ.
На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді.
І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..."
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити.. .
Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд.
Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса.
Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.
Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять.

Вертеп-це святкування Різдва Христового на українських землях.Вертеп сопроводжується різними обрядами і традиціями.Вертеп по своїй суті-це жива розповідь про Різдво Сина Божого.Це проповідь про подію Різдва,яка звершується по людських оселях,як нагадування про народження Христа.Вертепне дійство-це атрибут Різдвяних веселощів українських родин.Раніше Вертеп був театральним дійством і показували його переважно лялькові театри.Сьогодні в Україні зберігся "живий"вертеп-де молодь переодягається,носить зіку співаючи"Як на небі зірка ясна засіяла",водять "козу"і співають Щедрівки.Заходячи ло кожної оселі бажають,щастя,здоров"я.і так далі.