Укажіть яка галузь економіки була найбільш розвиненою на західноукраїнських землях у першій половині xix

Придумался мини-рассказик вместо трёх предложений... Надеюсь

   Учні п'ятого класу отримали завдання підготувати проект з предмету "Охорона здоров'я".  Сашко, Юля, Артем, Катруся та Анфіса вибрали темою свого проекту шкідливість алкоголю. Вони довго сперечалися, як назвати проект. Катруся запропонувала назву "Зелений змій - підступний ворог", Артем - "Всі на боротьбу із зеленим змієм!", Юля - "Що ми знаємо про шкідливість алкоголю?"... Нарешті Сашко не витримав:
   - Послухайте, давайте уже зупинимось на якомусь варіанті, а то наш проект і до зелених віників* не буде готовий!
   - Нехай буде "Зелений змій. Гірка правда про алкоголь", - подала свою ідею Анфіса.
   Ця назва всім сподобалась, і діти заходились обговорювати деталі проекту.
Юля придумала додати до проекту декілька фото сусідських п'яничок, щоб показати, до чого призводить зловживання горілкою.
   - А фотоапарат де взяти? - запитав Сашко.
   - Я в брата по він мені дасть, - відповіла Юля.
   - Чудово! Тоді зеленої тобі вулиці - ідея твоя, фотоапарат твій, ти і фотографуй!
   Учні придумали ще багато цікавих ідей, склали план проекту, і залишились дуже задоволені роботою.
   - Наш проект буде найкращим в класі! І ніхто не скаже, що ми молоді та зелені! - вигукнула Анфіса.

*до зелених віників - дуже довго, тривалий період

Одного осіннього дня, коли я ще була зовсім мала, а в ліс можна було ходити і не боятися вовків, моя бабуся покликала мене з собою по гриби. Вона нахилялася біля кожного горбочка, штовхала його довгою палицею, і, впевнившись, що там немає гриба, йшла далі. Я по-трохи відставала, і не встигала за нею, бо була зачарована красою золотої осені. Зненацька я почула тихий шелест позаду. Я не боялась, хоч і кажуть, що з покон-віків тут водяться ведмеді. Оглянувшись назад, серед пожовклого листя я побачила їжачка, який ніс на своїй колючій спинці декілька опеньків. Маленьке створіння повільно рухалося, а ззаду щось неначе кралося за ним. Я ніяк не могла вгледіти, що воно є. Коли тваринка підібралася ближче до їжачка, я побачила надзвичайної краси лисичку. Їжачок підняв голову догори і почав прислуховуватися. Лисиця тим часом тихо просувалася до нього. Маленький їжак швидко скрутився, зрозумівши в чому ріс, а лисиця тим часом підійшла дуже близько і опустила свою довгу мордочку, уткнувшись носом в колючки. Руда не помічаючи мене, штовхнула їжака вперед і, облизувалася, намагаючись виманити їжака лапою. Маленьке створіння, що було схоже на м'яч з голками, навіть не думало розвертатися. Аж раптом, я почула знайоме бабусине : "Аууу". Я відгукнулася, а коли подивилася на місце, де була лисиця не побачила нікого, крім хороброго їжачка-хитрячка, який вирушив далі, немов нічого не сталося.