Легенда розповідає що колись давно у золотистому щільно зімкненому бутоні тюльпана перебувала людське щастя, але ніхто не міг дістатися до нього. ішли до тієї квітки старі й молоді, багаті й бідні та все марно - щастя не давалась до рук. одного одного разу маленький хлопчик, дзвінко сміючись, кинувся до квітки. тієї ж миті бутон тюльпана розкрився! дитинство - пора нашого справжнього щастя, стверджує легенда. випиши з тексту антоніми

Старі й молоді, багаті й бідні

надеюсь

На землі здавна були три духовно найважливіших місця. Це Ватикан у Римі, Мекка у країнах ісламу та Києво-Печерська лавра у Києві (Україна).

Києво-Печерська лавра була заснована близька тисячі років тому. Тисячі людей приїздять сюди, щоб подивитись не тільки на цей дивовижний витвір мистецтва, але й насправді святе місце.

Початок розвитку цієї народної святині дали два православні монахи. Вони почали рити у землі печери, щоб жити там, майже не спілкуючись із зовнішнім світом. Таким чином, вони намагались найбільше з'єднатися з Богом. До них приєднувалось дедалі більше людей, і згодом ці печери перетворилися на великий монастир.

Монастир ставав все могутнішим і мав велике значення у релігійному житті слов'янського народу. Згодом монахи почали будувати різні релігійні споруди зовні, які потім переросли у великий, оточений кам'яною стіною комплекс із багатьма храмами. Тому зараз Києво-Печерська лавра поділяється на печери та наземну частину монастиря. Доречно було б додати, що лавра здобула таку назву через печери, які є її основою, та стала лаврою не миттєво, а упродовж багатьох століть, бо лаврою у ті часи були тільки наймогутніші монастирі. Взагалі на території України у ті часи існувало лише три такі лаври і Однією з них була Києво-Печерська.

Объяснение:

При словозміні та словотворенні (при відмінюванні слів і утворенні нових) відбувається:

1. Чергування приголосних г, к, х з ж, ч, ш: у кличній формі: юнак — юначе, козак — козаче, друг — друже, луг — луже;

у дієслівних формах: кликати — кличу, берегти — бережу, колихати — колишу, ткати — тчу;

в іменникових формах: вухо — вушей, око — очей; при творенні слів: рука — ручка, нога — ніжка, кни­га — книжка, друг — дружба, знак — значок, міх — мі­шок, берег — побережжя, всякий — всячина, рука — руш­ник, жінка — жіночий, пісок — піщаний, запах — запаш­ний, пастух — пастушка, Ольга — Ольжин, сміх — сміш­ний — смішити, рух — рушати, ворог — ворожий, гна­ти — жену, тітка — тітчин.