Складіть пам‘ятку «правила поводження в соцмережах

Не заходить на незнакомые сайты
Не заходить в интернет без разрешения родителей

Ось і настали зимові конікули. В мене зимовий, новорічний, святковий настрій. Спочатку я дуже весело і цікаво зустрів Новий рік, потім на Різдво Христове цілий день колядував здрузями по всьому селі. Але ж і ту свята не закінчились, відразу після Різдва, ми надзвичайно весело відсвяткували День Народження мого татка.
На другий тиждень канікулів ми з всією сім'єю поїхали в гості до бабусі, в протилежне село. Там я відірвався на повну. Ми з друзями грали в сніжки, каталися на на ковзанах, потім бабуся показала найвищу гору в їхньому селі, і ми відразу ж помчалися туди з санями.
А вже 13 січня в їхньому селі люди збираються гуртом, і ходять маланкувати по селі, мені було дуже цікаво це побачити , і я піхов з ними. Я не пошкодував про це пізніше, тому, що це було надвичайно весело і захоплюючи. Я обіцяю, що кожну зиму буду приїзджати в село до бабусі.
Ось так весело я провів зимові канікули.

Одного разу мені дали завдання написати про життя сучасних школярів. Для цього мені потрібно було побувати в одній зі шкіл міста. Чесно кажучи спочатку я трохи сумнівався, чи все пройде добре, адже сучасні учні не такі як раніше. Але все таки я поїхав в одну з таких шкіл. Ці хлопці та дiвчата були такі різні, тямущі, яких об'єднувала школа,а іноді загальні інтірес.
Я зайшов в один з класів і запитав,що вони думають про школу, про своїх однокласникiв. Мене вразило те, що відповіді були майже однакові. Всі вони говорили : "Школа подарувала нам багато незабутнього, що коли ми закінчимо школу, то всі розбіжимося в різні боки, будемо рідко зустрічатися, наші погляди на життя поміняються, будуть нові проблеми, нові друзі і недруги, але шкільні товариші залишаться в пам'яті назавжди."
Я вже готовий був подати до редакції матеріал, але несподівано учні у яких я брав інтерв'ю запросили мене в похід. Коли ми йшли всім було весело, потім дівчатка стомилися, а хлопці забрали у них рюкзаки й волокли їх на собі, як і свої. До ночі вони розбивали наметове містечко і збирали хмиз, а ми готували вечерю на багатті й відпочивали. Потім були гітара і пісні, дзенькіт комарів і солодкий сон. На наступний день ми рушили далі по маршруту. І так тиждень. Всі хлопці були такими уважними, турботливими, сильними, кмітливими. І тут я зрозумів, що наше майбутнє і майбутнє наших дітей в добрих ,надiйних руках.