Твір-роздум на тему: бути творчою особистiстю нелегко

чи важко бути творчою особистістю ? я вважаю , що так . деяких просто не розуміють оточуючих . деякі не можуть просто " знайти " себе . люди з покон віків займалися малюванням , графіті , скульптурою, музикою і акторською майстерністю. скільки відомих людей  ми знаємо - клод моне , бетховен , бах , ольга куриленко , міла йолович та  ін. всі ці люди неодміно дуже талановиті .  але скільки випробувань життям вони пройшли , пережили . не про сі вони розпові , щось приховують.

      на мій погляд , бути творчою  , відомою людиною  зовсім нелегко , а дуже  важко.

Осінь - чарівна пора,пора сонця, звабливої втоми і особливої прохолоди дощових ранків. в повітрі витає солодкий п'янкий запах стиглих фруктів. ніжне сонячне проміння ласково пестить шкіру. тонким серпанком пролітають повз ажурні ниточки бабиного літа і світ розквітає пахощами осіннього меду. важкі краплі дощу наповнюють землю довгожданною вологою і свіжість опалого листя проникає у все твоє єство. люблю осінь, люблю це безмежне відчуття якоїсь особливої насолоди від затишних кольорових вуличок і різнобарвних парасоль під такою любою осінньою зливою.

Гончар за  вікнами  згасає  день.  а  може,  то  тільки  здається  старо-му  сахронові  занеміг  старий  гончар,  лежить  на  дерев’яному ліжкові.  в  хаті  вечорова  суті сонце  майже  навкруг  обійшло  дідову  хату  і  вже  в    приза -хідне напільне вікно жбурнуло золотим полум’ям. сліпучий сніп проміння впав на двері, висвітив мисник коло одвірка і  полицю, що  темніла  на  білій  стіні. у миснику і  на полиці стоять глечики, коники, куманці, ма -кітерки, горщики, журавлики, баранці  — все це зробив дід сахрон своїми руками. з глини народилися для нього  всі ці гончарні вироби як діти. він навіть пам’ятає, коли вони з’явилися на сві давно, ще малим, потрапив сахрон до гончарні, і  завертівся його  круг.  навчався  в    самого  пошивайла  тараса,  знаменитого   майстра,  якого  знали  на  всіх  від  пошивайла  і    перехоплював  науку  малий  сахрон.  мав   особливе  відчуття  до  сахрон брався до діла, як маляр або музикант. неспокійний, трепетний. до глини завжди придивлявся: щоб з  доброго родовища була та, щоб вимішана старанно, не густа і    води не було в  ній за -йвої. і  вже коли брав із замісу, то неначе зачерпував пригорщами зерно із пшеничного вороха. клав на круг, обіймав    обома руками той кавалок мокрої глини і починав священнодіяти. піднімав уверх, формував свого глечика чи куманця, виліплював чутливими паль -цями, вкладав у  сиру глину тепло долонь своїх і  жар своєї душі. стінки  того  виробу  мусили  бути  не  товсті  і  не  перетончені, рівними,  як  сталевий  лист  під  умілою  рукою  ковали. і  вже  так  старався  гончар,  щоб  не  було  по  боках  жодного бугрика чи виїмки. і    виходили з-під його рук не просто горшки, макітри, виходила пісня, витворена з    глини. загартована в    печах на огні, та пісня дзвеніла потім на всіх ярмарках, скликаючи до себе  дівчат  і  молодиць. а  ще,  бувало,  як  розмалює  сам  глечика,  вазу  чи  куманця маками,  пшеничними  колосками,  жолудями  а  чи  пелюстковим цвітом  соняхів,  жар-птицями  та  жайворонням,  то  вже  й  сам  не вірить,  що  це  його  робота.  якими  тільки  барвами  не  грала  його одухотворена  глина,  якими  звуками  не  видзвонювала.  радувала вона  і  слух,  і  зір,  і