Укотрому з поданих речень є іменний складений присудок? 1. у долину поміж садків лебедями пливли хати і не наважувались у річку вступити (стельмах2. вода стояла темно-вишневого кольору (тютюнник).3. тепер тополинка висока-висока, її й тополинкою незручно назвати (іваненко).у котрому з поданих речень є іменний складений присудок? 1. на ясні зорі й тихі води хай не лягає каламуть (підсуха).2. дуби в сріблом гаптованих каптанах подібні стали до вельмож (павличко).3. весною метелиця цвіту засипле дороги, мости (стельмах).​

     Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.

Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.

Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…

Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.

больше всего я ценю в человеке такие качества, как верность своему слову и честность. это, как мне кажется, одни из основополагающих человеческих качеств. их наличием проверяется человек. я всегда старался и стараюсь развить в себе эти качества: стараюсь не лгать, всегда выполнять обещанное.

лживый, нечестный человек, конечно, может чего-то добиться в жизни, но будут ли у него настоящие друзья, настоящие чувства? тоже, наверное, будут лживые, фальшивые, ненастоящие!

если человек что-то обещает, а сам не делает этого, не выполняет обещанного, этот человек
роет сам себе яму. ведь отношение к нему будет соответствующим — как к ненадёжному, необязательному человеку, с которым лучше не иметь никакого дела. был у меня когда-то такой товарищ, который несколько раз подводил меня в самые ответственные моменты. он мог, например, пообещать прийти на стадион и
не выполнить своего обещания. а я, поверив этому человеку, прождал его битых два часа, испортил себе настроение на целую неделю — так хотелось попасть на матч любимой команды, но я боялся возвращаться домой поздно вечером

в одиночку. через какое-то время дружба моя с этим человеком
угасла сама по себе. и я ничуть о том не жалею!