Що для вас кохання чи закоханість твір роздум​

У нашому житті слово «любов», мабуть, найважливіше. Любов в житті грає центральну роль. Ми чуємо: «Любов - прекрасне почуття», «Любов править світом». Ми зустрічаємо це слово в книгах, піснях, журналах, фільмах. Багато людей ставлять любов на перше місце. Потреба в любові - основна емоційна потреба людини. Заради любові ми покоряємо гори, перепливаємо моря, перетинаємо пустелі, боремося з труднощами. Без неї гори, моря нам не здолати, а труднощі неначе переслідують нас. Таким чином, любов важлива для людини, так було у минулому, так і зараз. Але погодься, ми дуже часто користуємося цим словом, і кожного разу вкладаємо інший сенс. Ми говоримо: «Люблю шоколад», і тут же: «Люблю маму». У нас є улюблені заняття, ми любимо речі, ми любимо звірів, ми любимо природу, ми любимо людей. Ми любимо саму любов. І немов бажаючи заплутати все ще більше, любов'ю ми пояснюємо навіть вчинки. «Я роблю це заради любові». Так можна сказати про що завгодно. Серед безлічі помилок відносно любові найпоширенішим є те, що закоханість - це теж любов. І щоб не заплутатися в своїх почуттях і не заплутати інших, потрібно з'ясувати, що таке закоханість і що таке любов.

Була чудова весняна пора, коли птахи вже давно повернулися з вирію, а квіти почали цвісти. В гаю між деревами літав веселий вітер і просив гай з ним порозмовляти. Птахи розповідали йому, яку велику подорож вони здійснили цього року, а старі дерева нарікали на своє важке життя. Вітер відповідав їм веселим дзвінким сміхом і казав, що за своє життя стільки всього побачив, що й все не розкажеш. Він говорив з гаєм ще довго, але ми всього знати не можемо. Тому, що людський зір та слух не взмозі передати усе те прекрасне, про що говорять гай з вітром.
П.С. Писала сама, тому, якщо є помилки, постарайся їх знайти. Або ж якщо твір тобі не подабається, перероби на свій манер.

У вечері сидів я на дубовій колоді біля хати.Як бачу іде тато.А він стомився бісля тяжкої роботи.Тай я запропонував йому повечеряти а потім лягти спати.Сидять за столом і питаю:

-Тату а можна я с тобою завтра на роботу піду,до тобі?

-Звісно.Але рубати дерева й робити з них фігурки етак просто.-мовив тато.

Уранці пішли разом.Як тільки я взяв сокиру у мене чуть не упала на ногу.

-Синку краще давай я буду рубати а ти фігурками займися.-сказав тато.

Я взяв ніж і до дерева а воно мені палець трохи порізало.Ну до вечора я так і просидів.Весь порізаний.Йшли додому і я тата питаю:

-Тату а як ти рубаеш дерева,вирізаеш?

-Синку це великий труд.Я ж казав що така робота важка для тебе буде.-усміхаючись сказав тато.

І тоді я зрозумів що кожна робота дуже складна.

(Если не по теме то напиши)