Досвід, отриманий у спадок від своїх бабусь, залишається золотим набутком на все життя. ще змалечку ці мудрі вчителі виховували в дітей любов до рукодільництва, господарських навичок. споконвіків у нашого народу це було традицією, сталим неписаним законом. нерідко бабусі є творцями легенд, казок, прислів’їв та приповідок. «тисячі речей, — писав іван франко, — у житті забудете, а тих хвилин, коли вам люба мама чи бабуся оповідали байки, не забудете до смерті». один із сучасних народознавців писав, що після проспіваної пісні, розказаного оповідання чи казки виконавці уточнювали: «то мене бабуся навчили». те саме стосується і найрізноманітніших видів виробничих занять, і художніх промислів. від бабці навчилась онучка прясти й ткати, плести, шити й вишивати, садити й вирощувати квіти, білити хату, працювати в городі, виховувати немовлят. часто бабуся заміняла неньку й батька, особливо в повоєнні роки, коли чимало дітей залишилося без рідних пам’ятка «як готуватися до вибіркового переказу текстів художнього стилю (на основі кількох джерел)» 1. прочитати тексти. 2. визначити стиль, тип і жанр мовлення кожного тексту. 3. скласти складний план відповідно до теми і змісту висловлювання. 4. виділити найважливішу інформацію в текстах, необхідну для переказу. 5. подумки відкинути другорядне. 6. викладати матеріал послідовно. 7. не скорочувати текст надмірно. 8. слід пам’ятати про причиново-наслідкові зв’язки та зображувально-виражальні особливості висловлювання. я сам перекажу главное №2, №3, №4.