До іть будь - ласка 193спишіть текст, ставлячи розділові знаки. підкресліть відокремлені члениречення.біла акація стоїть край оленчуковського городу над самимсивашем. ніяк дерево не витримує в цім безводнім солончаковімкраю і тільки вона жилава акація цупка та колюча королева півднявеселить людський зір по присіваських убогих селах щовесни вбира-ючись у рясні кетяги цвіту щоліта осипаючись духмяними пелюст-ками на дахи. як вірну подругу любить степовик акацію. та як її нелюбити! наперекір суховіям та чорним бурям повсюди йде вона залюдиною заходячи аж сюди до самого мертвого моря, де крім солівже нічого не росте (о. гончар​

Морфологічний розбір прикметника

1.Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду) .
2.Постійні морфологічні ознаки:
1)розряд (якісний, відносний, присвійний) ;
2)форма:
•повна, коротка (для якісних прикметників, якщо є);
•стягнена, нестягнена (для прикметників жіночого і середнього роду) .
3.Ступінь порівняння (для якісних прикметників) :
•вищий;
•найвищий.
4. Тип відмінювання — група:
•тверда;
•м’яка.
5.Непостійні морфологічні ознаки:
•рід (в однині);
•число;
•відмінок.
6.Синтаксична роль у реченні.

Морфологічний розбір числівника

1.Початкова форма (називний відмінок) .
2.Розряд за значенням:
•кількісний (власне кількісний, неозначено-кількісний, збірний, дробовий) ;
•порядковий.
3.Розряд за будовою:
•простий;
•складний;
•складений.
4.Морфологічні ознаки:
•рід (якщо є);
•число (якщо є);
•відмінок (якщо є).
5. Синтаксична роль.

Іменник

Морфологічний розбір іменника

1.Початкова форма (називний відмінок однини) .
2.Морфологічні ознаки:
•назва, загальна, власна;
•істота, неістота;
•рід (чоловічий, жіночий, середній) ;
•число (однина і множина; тільки однина; тільки множина) .
•відміна (група (для іменників І і ІІ відміни)) ;
•відмінок.
3.Синтаксична роль.

Морфологічний розбір дієслова

1.Початкова форма (інфінітив) .
2.Постійні морфологічні ознаки ознаки:
•перехідне чи не перехідне;
•вид (доконаний, недоконаний) ;
•дієвідміна.
3.Непостійні морфологічні ознаки:
б (дійсний, умовний, наказовий) ;
•час (теперішній, минулий, майбутній) ;
•особа (якщо є);
•число (якщо є);
•рід (якщо є).
4.Синтаксична роль у реченні.
Праця людину годує, а лінь марнує. (Нар. тв. ) Годує — дієслово (що робить?) , початкова форма годувати;
дія, перехідне, недоконаний, дійсний, теперішній, 3 особа, однина, жіночий рід, І дієвідміна, присудок

Морфологічний розбір прислівників

1.Розряд за значенням:
•означальний (якісно-означальний, кількісно-означальний дії);
•обставинний (місця, часу, мети, причини) .
2.Ступінь порівняння (для якісно-означальних) .
3.Синтаксична роль.

Морфологічний розбір прислівників

1.Розряд за значенням:
•означальний (якісно-означальний, кількісно-означальний дії);
•обставинний (місця, часу, мети, причини) .
2.Ступінь порівняння (для якісно-означальних) .
3.Синтаксична роль.
Тихо пливе блакитними річками льон. (Коцюб. )
Тихо — прислівник (як?) .
Якісно-означальний;
ступінь порівняння відсутня.

Морфологічний розбір сполучників

1.Розряд за значенням:
•сурядності (єднальний, розділовий, зіставний, протиставний) ;
•підрядності (часовий, причиновий, умовний, мети, допустовий, наслідковий, порівняльний) .
2.Група за походженням (первинний, вторинний) .
3.Група за будовою (простий, складний, складений) .
4.Синтаксична роль.

Морфологічний розбір вигуків

1.Розряд за значенням:
емоційний, спонукальний; звуконаслідувальний.
2.Група за походженням: первинний, вторинний.

ВУГІ́ЛЛЯ, я, сер., збірн.

1. Тверда горюча речовина рослинного походження, яка видобувається з надр землі. Викопне вугілля утворюється в результаті розкладу рослинності минулих геологічних епох (Хімія, 9, 1956, 123); В забої здобувають Вугілля-антрацит. Воно таке блискуче, Мов камінь-самоцвіт! (Григорій Бойко, З Дон. краю, 1952, 55). 
▲ Біле вугілля — енергія падаючої води. Велику силу має в собі вода, що її здавна називають білим, вугіллям (Василь Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 18); Буре вугілля — низький сорт кам'яного вугілля, за якостями схожий на торф. Електроенергія дає змогу вигідно використати місцеві види палива (торф, буре вугілля, горючі сланці, дрова тощо) (Фізика, II, 1957, 170); Кам'яне вугілля — чорне з блискучою, напівматовою або матовою поверхнею вугілля, яке містить багато вуглецю, мало вологи, не має гумінових кислот тощо; Коксівне вугілля — кам'яне вугілля, придатне для коксування. Трудівники шахти ім. інженера Є. Т. Абакумова додатково дали близько 5 тисяч тонн коксівного вугілля (Наука і життя, 3, 1956, 1).

2. Залишки неповного згоряння речовин органічного походження (дерева, кісток і т. ін.). Олеся попросила гостя за стіл. В поросяти вуха, ніжки й навіть шкура — все погоріло на вугілля (Нечуй-Левицький, III, 1956, 99); Купи вугілля, обгорілі стовпи, обсмалені бантини .. — це було все, що зосталося від кількох десятків будиночків (Юрій Смолич, II, 1958, 40); 
//  Певна кількість вугликів, жарин. Мій дебют виявився невдалим, бо я наклав вугілля в порожній, неналитий водою самовар (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 200). 
▲ Активоване вугілля — переважно деревне вугілля, спеціально оброблене для збільшення його вбирних якостей. Особливо добре вбирає гази активоване вугілля (Загальна хімія, 1955, 386); Деревне вугілля — горюча речовина, утворена під час нагрівання дерева без доступу повітря. Деревне вугілля утворюється в результаті сухої перегонки дерева, тобто в результаті нагрівання його без доступу повітря (Хімія, 9, 1956, 106); Кісткове вугілля — речовина, яка є залишком згоряння кісток тварин. Кісткове вугілля.. придатне на корм після висушування й перемелювання (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 69).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 779.