Разом треба писати не з дієприкметниками у реченні а)ми підійшли до (не)затопленоі восени місцини б)через степ пролягла ніким (не)міряна дорога в)звуки долітали через (не)зачинене вікно г) на землю посипалися (не)зірвані вчора яблука

в) Звуки долітали через (не)зачинене вікно

Объяснение:

Бо у решті варіантів дієслово має залежне слово, а це є причиною написання "не" окремо.

Прийшла зима- чарівниця , захурделила, замела доріжки білим снігом, закувала в лід річки і озера. У небі закружляли у дивному танку срібні сніжинки. 
- Дивіться, яка я гарна! Таких візерунків, як у мене, немає нівкого, - мовила одна сніжинка.
- Так, ти гарна, але не гарніша за інших! Ми всі  діти  матінки-зими і однаково прекрасні, - відповіла друга сніжинка.
- Але ж візерунки у нас різні, і мій  найкрасивіший, - не вгамовувалася перша сніжинка. 
   Друга сніжинка хотіла щось сказати подрузі, але в цю мить впала на щось тверде. 
- Дивись, яка вона гарна, який у неї чудернацький візерунок! - промовило якесь дівча розглядаючи на долонці сніжинку.
    А перша сніжинка впала дівчинці під ноги і ніхто не побачив її краси серед величезної кількості сестер-сніжинок... 

Барви осіннього лісу початок осені завжди чарівний. повітря стає прозорим, а все навкруги виграє-яскравими кольорами. невеличкий ліс теж золотиться,   багряніє, палає і з кожним ранком заливається все блискучішим вогнем. а після дощику з кущів вилазять гриби.. кумедні, товсті. на старих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки. розсипалися по галявинах червоноголові підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, запашні рижики. особливо поважними серед них товсті гриби під червоною шапкою з білими крапочками – мухомори. намистинками розсипалися по кущах різнокольорові ягідки. барви лісу доповнює і волохатий зеленувато-сірий мох на деревах. пахне грибами, чебрецем, дощем і ще чимось дивним, приємним. пишається проти сонця ліс, пломенять осінні вогневі барви. а разом з лісом пишається й осінь тим, що створила таку красу.