Твір опис місцевості на основі власних вражень у художньому стилі​

ответ:

моя вулиця

я проживаю у селі великі бірки, майже на його окраїні, на вулиці євгена коновальця.

вона не дуже довга, проте широка. у кінці вулиці — сільський стадіон. біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.

вулиця є. коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. коли ввечері йдеш вулицею, тебе дивні пахощі з кожного городу. ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!

восени моя вулиця барвиста. цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.

але найбільше я люблю свою вулицю взимку. все навколо біле-біле. снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.

на нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.

раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.

єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.

коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.

объяснение:

Вибір професії – це велика відповідальність. Відповідальність перед батьками, перед суспільством, та найголовніше – перед собою. Відповідальність перед собою, мабуть, найважливіша, і полягає вона в тому, щоб обрати саме свій шлях і ним йти. Бо тільки сама людина може побачити, до чого в неї більший хист, до чого відчуває вона покликання.

Кожен відчуває, що йому легше “дається” і, отже, чому зможе присвятити життя. І тут найважливіше – не схибити.

Іди своєю дорогою, і нехай люди говорять, що завгодно. (Дайте).

Я вже обрав майбутню професію, керуючись при цьому багатьма чинниками, але головним із них був той, що до цього діла я відчуваю своє покликання. Мені завжди були небайдужі долі людей, як моїх близьких, так зовсім сторонніх, для мене завжди багато важили такі поняття, як “чесність”, “справедливість”, “права людини”. Саме тому я обрав для себе професію юриста та збираюся після здобуття вищої освіти бути адвокатом. Чому саме адвокатом? Тому що саме працюючи на цій ниві, як я вважаю, я зможу дати найбільшу користь людям.

Хочу зазначити, що в мене навітью не було сумнівів щодо того, щоб пов’язати свою долю з юриспруденцією, але постало питання щодо обрання спеціалізації. І я вирішив стати саме адвокатом (а не, наприклад, прокурором або суддею) ось чому: я хочу захищати людей, виправдовувати їх вчинки, хоч якими б вони не були. Адже яким би бридким чи навіть протизаконним не був вчинок, були якісь причини, які призвели до нього. І саме з’ясуванням цих причин я буду займатися як адвокат. При цьому я буду керуватися Законом, який створила наша держава і у якому сподіваюся знайти відповіді на питання, які будуть поставати переді мною у процесі роботи.

Закон – це союз тництва та сили: друге у подібний союз приносить народ, перше – уряд. (Антуан де Ривароль).

У своєму житті я неодноразово стикався з такою ситуацією: людину звинувачують у чомусь, а вона не в змозі довести свою невиновність. Саме для того і існує професія адвоката, щоб доводити невиновність людини або її непричетність до якогось злочину. У моєму розумінні, неможливо уявити собі жахливішу ситуацію, ніж таку: людину засуджують до тюремного ув’язнення через щось, чого вона не робила. Адже відомо, що такі випадки є, і вони не поодинокі.

Причини можуть бути різними: бажання справжнього винуватця “підставити” саме цю людину; лінощі, недбалість або підкупність міліції, яка не стала довго шукати та розбиратися “хто винен”…

Саме у цьому бачу я своє покликання: домогтись звільнення людини у випадку її невиновності або (якщо судять “за діло”) з’ясувати витоки поведінки та вчинків, знайти пом’якшуючі обставини (які, я впевнений, є у кожному випадку) та досягти зменшення покарання.

Звичайно, я розумію, що беру на себе величезну відповідальність, тому що у будь-якому випадку необхідно зберегти об’єктивність та докласти максимум зусиль та винахідливості для захисту свого підопічного, людини, яка довірила мені свою долю (адже адвокату, як і лікарю, і священику, люди розповідають все, бо. можуть не боятися, що це стане відомо ще комусь).

Мені стає світло на душі, коли подумаю, скільком людям я до Хочу років за двадцять сказати, оглядаючись на своє життя: “Я не помилився у виборі професії!”

Не кожному вдається знайти свій шлях у житті. Хтось вчиться за бажанням батьків, хтось просто хоче чимось зайнятися, але це не вірно. Кожна робота повинна приносити задоволення. Для цього слухай своє серце і інтуїцію, бо вони якимось чином знають, ким ти хочеш стати. Не дозволяй страху зруйнувати свою мрію. Так, поразок буде багато, але поразки роблять людину сильнішою характером. Це і є справжня сила. Якщо ти визнав поразку, то встань, обтрусись і йди далі. Лише досягнувши свого можна усвідомити, що труднощі були необхідні. Тому, почни і шукай свій шлях у житті. Саме ти зможеш змінити цей світ на краще.