Марійка підхопила сильну нежить. .рід скажіть кому не тяжко

Відповідь:

Марійка підхопила сильний нежить

Пояснення:

слово нежить чоловічого роду

Жіночій

Объяснение:

Після прибирання ми починаємо приготування до святкового столу. моя мама завжди пече святкові паски. зазвичай ці паски виходять дуже ніжними, смачними та повітряними. я завжди беру участь в приготуванні пасок. в мої обов’язки входить підготовка паперу для випічки. мені необхідно нарізати її за розмірами банок, в яких будуть випікатися паски. також мені необхідно підготувати родзинки та цукати. у родзинок необхідно обірвати хвостики й промити їх водою. на великдень наша сім’я завжди фарбує яйця. ми робимо це за старовинним рецептом. для цього заготовляємо лушпиння цибулі та варимо в ній яйця.  останнім часом в магазинах з’явилися яскраві великодні наклейки. ми теж стали їх купувати та клеїти на варені яйця. виходить дуже красиво! у ніч перед великоднем ми йдемо до церкви. там зустрічаємо свято й беремо участь у святковій літургії. в обід до нас завжди приходять гості. це прекрасний час, коли всі рідні збираються за одним столом. час завжди пролітає швидко та непомітно. на столі багато частувань, які після довгого зимового поста нарешті можна покуштувати. у кімнаті панує дух загальної ідилії й умиротворення. мені  дуже  подобається  великдень, це моє улюблене свято. в цей день в нашій родині панує особлива атмосфера гармонії, щирості  й гостинності.  приходить розуміння, що добро обов’язково переможе зло, адже віра в бога здатна творити дива. христос воскрес! воістину воскрес! тож, будемо завжди жити з богом у серці. господь не залишить своїх рабів!

ось твір.

"Відповісти чесно, або..?" Скільки разів ми чули цей вислів, але ніколи не сприймали його за щось більше ніж усталений народний афоризм, який увійшов в мову як і сотні інших, що характеризують особливості нашої багатогранної культури. З часом ми навіть і не замислюємось над його значенням. Хоча, насправді це питання постає щодня перед кожним із нас: зізнатися або приховати правду, піти на компроміс із власною совістю або вчинити холоднокровно, вибачитись і визнати провину чи уперто наполягати на своєму до останнього? І від того, який варіант з рештою буде обраний, залежить те, яким шляхом ми продовжимо рухатися: оберемо реальну дійсність або казкову оману? А як що до того, чи потрібно бути чесним із самим собою, та врешті-решт власною совістю? Особисто я вважаю, що наявність вміння чесно оцінювати себе - єдиний правильний шлях, який приведе до успіху. Довести своє твердження я можу, грунтуючись на переконанні про те, що скільки від правди не ховайся, та вона все одно тебе знайде. Так чи інакше ми можемо приховати, якусь таємницю від оточуючого світу, але не від себе. Можна безліч разів переконувати себе і намагатися знайти виправдання, але чи має це сенс, коли всеодно знаєш правду? Напевно, що ні, адже це так само безглуздо як переконувати вітер гнати струмені повітря в іншому напрямку.

Оригінал тексту: https://wholie.today/vminnya-ocinutu.php