Нужно у статтях з педагогіки, мовознавства, літературознавчства знайдіть приклади опису, розповіді, роздуму.

В останні десятиліття світ дитинства як складний психосоціокультурний

феномен перебуває в центрі уваги соціологів, психологів, етнографів,

фольклористів. Сучасні діти можуть бути визнані носіями і творцями

субкультури, яка виростає з надр національної традиції і становить певну

стадію її розвитку.

Дитяча література є художньою педагогікою дитини. “Дитинство – світ

складний, драматичний, багатий духовним життям, відповідальний період,

початок початків особистості індивіда. Істинні творчі відкриття дитячого

письменника необхідні юному читачеві і не обмежуються віковим

адресуванням твору. Вони перспективні і в майбутньому. Вони цікаві і для

дорослих” [ 10, 6].

Дитяча література – відкриття в малому космосі космосу великого життя.

Вона не розвивається відірвано від літературного процесу. Основні тенденції,

напрямки знаходять реалізацію як в літературі для дорослих, так і в дитячій

літературі.

Специфікою дитячої літератури є те, що юні читачі, пропускаючи описи

зовнішнього світу крізь свою чуттєву сферу, стають співпереживачами подій,

що ці картини зворушують їх душу, викликають певні позитивні емоції,

запрограмовані письменником. Соціологи, психологи, досліджуючи дитяче

бачення світу, одержують результати, які часто співпадають з найновішими

науковими досягненнями. Дитячий егоцентризм, відчуття головного,

інтенціональність важливі у пізнавальному потенціалі. На подальший розвиток

дитини реалії життя накладають свій відбиток, змінюють художність дитячого

пізнання світу, його аналогічні парадокси формально об’єктивованим дорослим

сприйняттям життя.

 Мати репутацію симпатичної людини, відчувати любов, повагу, прихильне ставлення людей до себе - законне прагнення кожного. Але як цього досягти? Щойно сказаним ми зовсім не маємо наміру підвести читача до висновку, що слід прагнути подобатися кожному і так само любити всіх і вся. Це було б неправильно, та такого й не може бути. Хочемо, щоб кожен, хто читатиме книжку, добре запам'ятав ці слова.Абсолютно однакових людей не буває. Так само як немає людей цілком хороших або цілком поганих. У різних ситуаціях за різних обставин одна й та сама людина веде себе неоднаково. Люди різняться багатьма властивостями, у них різний досвід, риси характеру, вдача, у кожного індивідуальна і шкала позитивних якостей, які він визнає і відповідно до яких себе поводить.    Можливо, ви зітхнете: все це, мовляв, прекрасно, але є чимало людей, які так не схожі між собою, а проте подобаються всім. І, нарешті, ви й самі намагались якось поліпшити себе, щоб усім подобатись, але з цього нічого не вийшло. Отже, прагнення подобатися іншим має кілька своїх "але". Справа в тому, що в кожної людини своя вимога до "масштабу" популярності. Ті, кого не люблять одні, можуть бути улюбленцями інших. І, врешті-решт, прихильність можна за певних обставин дуже швидко втратити (наприклад, тоді, коли хтось поведе себе щодо іншого не так, як той сподівався) або, навпаки, здобути (знову ж таки несподіваним добрим вчинком). А потім є люди, яких взагалі усі недолюблюють.    Звичайно, для людини набагато краще, коли до її інших позитивних якостей додається ще й авторитет. Проте не слід прагнути до нього скрізь і завжди. Так, чого доброго, можна стати й смішним. До того ж у кожного з нас, певна річ, є що в собі виправляти. Адже саме від вас великою мірою залежить те, як до вас ставляться інші. Подумайте, чи не занадто ви егоїстичні, заздрісні, недовірливі, марнославні, легковажні, нешляхетні, малонадійні, чи нема у вас ще якихось негативних якостей.

а) Мені щемко, так щемко на душі.  3. Прислівник.

б) Не можна звикнути до неволі.  5. Інфінітив.  

в) Треба було поспішати.  5. Інфінітив.  

г) Чернетку, звісно, зроблено раніше.   4. Безособова форма на -но, -то.

д) У такі дні особливо мріялося про Україну.   1. Безособове дієслово.

е) І тоді хочеться жити, працювати і творити.  5. Інфінітив.  

є) За хвилину було складено царський указ.   4. Безособова форма на -но, -то.  

ж) Чого йому так приємно.  4. Безособова форма на -но, -то.  

з) Світ було пройдено.  4. Безособова форма на -но, -то.

і) Пахло водяними лілеями.  1. Безособове дієслово.  

ї) Йому стало байдуже.  3. Прислівник.

й) Перший раз отак свиснуло.  1. Безособове дієслово.  

к) Не ненавидіти місто, а здобувати.  5. Інфінітив.  

л) Від бруківки потягнуло холодком.  1. Безособове дієслово.  

м) У вухах якось дзвенить.   2. Особове дієслово в безособовому значенні.

н) Нам пощастило. 1. Безособове дієслово.