Твір-роздум на тему: "як я готуюся до майбутнього? "​

Майбутнє — це незвіданий шлях, непроста доріжка, яка до кінця невідома звичайній людині. Життя буває різним, але кожному хочеться бачити себе у майбутньому радісним та щасливим. У всі часи людство приваблювало майбуття. Людям завжди хотілося випередити час, дізнатися, що ж їх чекає далі. Але час минав...

Колись я, як і всі діти, змінювала свої бажання щодо професії. Спочатку мені хотілося бути лікарем, потім вчителем і навіть дизайнером одягу... Та все це залишилося у дитинстві, у мріях. Зараз я тільки у шостому класі, але певна, що професію свою ще не обрала.

Добрі вчинки… Чи задумувались ми коли-небудь,як часто ми творимо добро для інших? Насправді щоб робити добро не обов”язково допомагати великими коштами дитячим будинкам чи лікарням(хоча це також хороша ідея,на жаль не всім під силу). Багатьом відома приказка: хочеш змінити світ – почни з себе. От в цьому випадку якраз дуже доречно до неї дослухатись. Якщо кожен з нас почав би робити,хоч і маленькі,зате добрі, справи, то міг би підмітити, що люди навколо привітні і дедалі частіше посміхаються.А інколи буває й таке,що ідеї добрих справ самі знаходять тебе. Так сталося зі мною цього літа. Цей випадок запам”ятався мені надовго.
Гарячого серпневого дня я сиділа на лавці біля Ратуші. Навколо була маса людей, всі кудись спішили, а я спокійно насолоджувалась читанням у затінку. Аж тут до мене підсіла жіночка в літах, привіталась до мене і попросила до потребувала вона не грошей. Вона попросила переписати їй листа. Я щиро здивувалася, але пані пояснила,що дуже погано бачить, та й писати не дуже вміє, тому потребує моїх “молодих очей”. Поки я переписувала текст,вона розповіла свою історію: про її,ще малої,пригоди з сестрою, про те,як вона в роки війни допомагала повстанцям(я так зрозуміла,що пам”ять в неї хороша); про те,як її в селі пограбували і ледь не вбили; про те,як вона з до подруги написала цього листа,який треба було ще раз переписати,але не було змоги це зробити. Вислухавши її мені стало якось не по собі. Насамперед тому, що навряд чи депутат міської ради,до якого вона хотіла звернутись, захоче і зможе їй до Але тим не менше,було зовсім нескладно до людині,якій це було потрібно. Кожен твій вчинок буде відповідно оцінений десь там…Цьому доказ те,що перед тим,як іти, пані забрала листа і сказала “Я буду молитись за тебе”… Після того на душі стало тепло

—Привіт Сашо

—Привіт Вітьку

—Як справи?!

—Да так нормал

—Чого ти сьогодні такий задуманий?

— Да так, на Уроці Правознавства вчителька завдала написати повідомлення на тему " Культура Ділового Спілкування.

— Зрозуміло

— Ти Б. мені не допоміг просто час вже думаю.

— Чомуж ні , давай до

—Дякою

— Пока нема за що

— А що воно таке культура ділового спілкування.?

— Давай розберемося?

— Давай

—. Дивись культуру ділового спілкування використовують, наприклад на якісь роботі наприклад в офісній.

Працівник має зрозуміти що до нього хоче донести його роботодавець, деректора, господар

— Ага трохи зрозумів то цю культуру ділового спілкування використовує кожен так?.

— Ну а наприклад мій тато теж використовує цю культуру.?

— Ну звичайно якщо я не помиляюся твій тато Архітектор?

— Ага теж коли закінчу школу то хочу піти на Архітектора!!?

—Тиж розумієш що тобі без культури ділового спілкування ніяк.?

— Звичайно ярозумію.

— Ну тоді до зустрічі в школі?!

— Добре пока, трішке не забув дякою що роз'яснив.

— Нема за що.

—Пока

— Пока