Твір на тему "навіщо людям гроші? " будь ласка ‍♀️‍♀️‍♀️‍♀️‍♀️​

ответ:

гроші – це різнокольорові папірці, які можуть полегшити або обтяжити життя кожної людини . так за них можна купити багато – від однієї хлібини до подорожі на марс. але за гроші не купити любов і щастя, здоров’я і повагу.

хіба це не саме важливе? з їхньою людина може забезпечити себе їжею, одягом, житлом, автомобілем, організувати свій відпочинок, постійно покращувати свій зовнішній вигляд, навчатися в кращих вузах. багато хто вирішує, що тільки гроші потрібні для життя, але це не так.

можливо нашим близьким і рідним потрібні не дорогі подарунки, а наша любов, підтримка. але за постійною занятістю ми цього можемо вчасно не помітити.  треба зупинитись, озирнуться і побачити, який прекрасний світ навколо нас. і йому, щоб залишитись таким наші гроші не потрібні. вони мають бути для людини, а не людина для них. крім матеріального світу є також світ духовних цінностей. світ віри, доброти, любові та поваги до інших. і я вважаю,що ці два світи рівноцінні між собою. життя в суспільстві неможливе без грошей, але зосередитись тільки на них – це не правильно.

щастя за гроші не купиш. адже бути щасливим означає мати міцну, дружну родину, улюблену роботу, вірних друзів і звичайно ж головне – здоров’я.

  дядько [д'ад'ко] - 6 букв, 5 звуків, 2 склади. (звуків тому що м'який знак не позначає звука). Схема до слова дядько: = 0 = - 0

[д`] - приголосний, дзвінкий, м'який. 

[а] -  голосний, нелабіал., наголош. 

[д`] - приголосний, дзвінкий, м'який. 

[к] приголосний, глухий, твердий, 
[о] голосний, лаб., наголош.


   дзвін [дз в'ін] 5 букв, 4 зв., 1 склад (дз - це африката, над нею малюємо дужечку, це один звук). Схема до слова дзвін: - = 0 -
[дз] приголосний, дзвінкий, твердий, африката,
[в'] приголосний, сонорний, м'який,
[і] -  голосний, нелабіал., наголош. 
[н] приголосний, сонорний, твердий,

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий