Напишіть твір-роздум у публіцистичному стилі на тему"говорити про добрі справи й робити їх-не одне й те саме".буду дуже вдячна!

ответ:

мені згадалося невелике оповідання-притча і. с. тургенєва "два багатії". письменник віддає належне і звеличує багатія ротшильда, що виділяє великі гроші на виховання сиріт, на лікування хворих, утримання самотніх старих. і відразу тургенєв згадує, як бідний російський селянин взяв у свою родину сироту. на нарікання дружини, що і так голодно в родині, а тепер їм навіть не буде за що купити сіль, щоб посолити юшку, селянин відповідає: "а ми її і несолону". тургенєв робить висновок: "далеко ротшильду до цього мужика! " так, цей бідняк добріший мільярдера, багатший душею. недарма оповідання називається "два багатії", хоча формально один з героїв — бідняк.

завершуючи твір, хочу сказати: дуже правильна ця фраза: "поспішайте робити добро! " не треба чекати, коли станеш багатим, як ротшильд. добрі це і добрі слова, і старим, і підтримка друзів. задумайся: коли ти останній раз дарував мамі квіти? а коли допоміг їй по господарству? чи давно відвідував бабусю? чи дзвониш дідусеві регулярно, чи ділишся з ним своїми проблемами? чи допоміг молодшій сестрі, коли вона просила тебе про , або відговорився вічною зайнятістю? чи відвідав хворого друга? це все і багато чого іншого, мій ровеснику, уже можна робити сьогодні. не відкладай добрі справи на майбутнє!

объяснение:

До нас у клас прийшла дівчинка. Вона була новенька. Староста підійшла до неї.

- Привіт. Мене звати Олеся. Я староста класу. А як ти називаєшся?

- Я Софія.

- Чудове ім’я. Ти будеш першою Софією у нашому класі.

- Добре.

- Ти не соромся, не треба почуватися не у своїй тарілці. Наш клас дуже дружній, учні не розбивають глеків. Тобі буде цікаво з нами. Звідки ти приїхала?

- Із міста Мукачево, що на Закарпатті. Учні класу, де я навчалась, показували відмінні результати. За словом у кишеню не лізли.

- Ми теж не ликом шиті. На олімпіадах показуємо товар лицем. Дівчата наші розумні та цікаві співрозмовниці. Здається, у них добре підвішені язики. Впевнена, що тобі сподобається у нашому класі. 

- Я сподіваюся. Це було б чудово!

- До оечі, а ти знаєш що у нас канікули

- Дійсно? Ура!Ура!Ура!

Олеся і Софія Дуже довго ще раділи , а коли закінчилась вел.перерва, дівчатка пішли на уроки. І чернез тиждень у них були канікули - найкраща пора учнів, коли вони можуть відпочити і порадіти!

До нас у клас прийшла дівчинка. Вона була новенька. Староста підійшла до неї.

- Привіт. Мене звати Олеся. Я староста класу. А як ти називаєшся?

- Я Софія.

- Чудове ім’я. Ти будеш першою Софією у нашому класі.

- Добре.

- Ти не соромся, не треба почуватися не у своїй тарілці. Наш клас дуже дружній, учні не розбивають глеків. Тобі буде цікаво з нами. Звідки ти приїхала?

- Із міста Мукачево, що на Закарпатті. Учні класу, де я навчалась, показували відмінні результати. За словом у кишеню не лізли.

- Ми теж не ликом шиті. На олімпіадах показуємо товар лицем. Дівчата наші розумні та цікаві співрозмовниці. Здається, у них добре підвішені язики. Впевнена, що тобі сподобається у нашому класі. 

- Я сподіваюся. Це було б чудово!

- До оечі, а ти знаєш що у нас канікули

- Дійсно? Ура!Ура!Ура!

Олеся і Софія Дуже довго ще раділи , а коли закінчилась вел.перерва, дівчатка пішли на уроки. І чернез тиждень у них були канікули - найкраща пора учнів, коли вони можуть відпочити і порадіти!