Твір-роздум "найперша і найголовніша ознака індивідуальності народу-це його мова"

Объяснение:

Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях.

Без знання рідної мови обійтися ніяк не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.

Мова – це не тільки засіб спілкування, а й надзвичайно велика цінність будь якого народу. Це скарбниця усіх духовних надбань нації, досвіду життя, праці й творчості багатьох поколінь. Недаром кажуть, що мова – душа народу. Без неї не було б цілої нації.

Мова – це характер народу, адже у ній зберігаються усі традиції, звичаї та побут даного народу. Це без сумніву неоціненний скарб для кожної людини, що живе у світі.

Мелодійна та неповторна українська мова ввібрала в себе гомін лісів, полів, рік і морів землі нашої. Слова нашої мови переткані вишневим цвітом, барвінком, калиною.

Отож, шануйте і любіть рідну мову, піклуйтеся про неї, захищайте,розкривайте для себе її велич й могутню силу. Збережіть її в усій чудовій красідля себе й наступних поколінь!

Объяснение:

наша мова - це найбільший даний нам скарб. без неї ми не можемо уявити українського народу. і хотілось би, щоб так було завжди, щоб вона лунала звідусіль: з екранів телевізора, з уст кожного українця. не знаю як складеться наше майбутнє, та питання мови є дуже актуальним в наш час. якщо ми вважатимемо, що наша мова найкраща, поважати та шанувати її, не забруднювати її поганою лексикою, жаргонізмами, росіянізмами, то вона цвістиме, і тішитиме кожного з нас. зараз в нашій мові з'являється багато нових слів - неологізмів, і це не є погано, а навпаки, наша мова збагачується, і я хочу щоб так було завжди!

я робитиму все, для того щоб українська мова не стала забутою, а лунала з кожного куточка нашої держави!

Краю мій! Люблю тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові(П.Мирний).

Хай звільняється серце чуле од туману, брехні і пут. Любов і ласка, ненависть і гнів спалахують в рядках, як блискавиці (В.Силюченко).

Приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу чи ловити щучок руками (О. Довженко)

Життя кипить, кипить і завмира під спів снігів, вітрів, громів і птахів (М. Чумак).

Несло то гілку рододендрона, то цупкий вінок з якихось дивовижних трав та альпійських квітів... (О. Гончар).